Мої вірші

Останній подих

І на потрісканих стінах,
Ми залишим останній свій подих,
Чи любов під звуки старого піаніно,
Чи поцілунок на заквітчаних устах.

Ти будеш зі мною навіки?
Запитав мене, без слів, останній такт,
А я, дурна, сказала звісно,
Не можу я тебе облишить на антракт.

Не можу й залишить в кишені светра,
Тобі там буде зовсім тісно,
Тому прийдеться, мабуть, забрать в серце,
І неважливо, що це буде болючіш за інше.

Але немає в мене вибору,
Я залишусь з тобою до кінця століть,
І навіть коли вони закінчаться,
Я полечу з тобою у небес блакить.

Перетворюсь на пташку,
Співати буду кожен день і кожну ніч,
Свою журливу пісню про кохання,
Після якої, зазвичай, вмирають солов'ї.

Але я солов'єм не хочу стати,
Буду співать мільйони світових років,
Ще й потім залишуся, повернуся
Краплей солоною у море снів.

Існує думка, що любов недовговічна,
Це все обман, не вірте їм,
Моя любов, як зорі, бескінечна,
Її не зможе зменшить жоден пілігрим.