Мої вірші

Загублене кохання

Як прекрасно танцювати в пітьмі ночі,
Вона сховає нас від ворогів,
Чим не пророчі твої очі?
В них ціле море почуттів.

Ти чуєш, як сміються чайки?
У цьому морі, що без меж,
Чи може то звичайні галки,
Танцюють навколо мереж?

Тримай мене міцніш й не відпускай,
Кружляй у смертельно-чудесному танці,
Твоя любов - то вдало замаскований обман,
Вона залишиться піщинкою на срібній таці.

На таці тій буде й моя любов світитись,
Яскравіше за мільйон квазарів,
Але навіть найміцніші струни колись здатні рватись,
Не витримавши стільки пустих слів і дарма витрачених чарів.

Не тебе кохаю я насправді,
Не про тебе думаю щодня,
Ти гадаєш, що цей танець - це назавжди?
Тоді ти помилився не на жарт.

Кружляй, тримай, вбивай, пускай,
Зроби хоч щось, щоб я лишилась,
Спали мене до попелу своїм бажанням,
Та вже давно змінився водограй на суху пустку при дорозі, яка давним-давно згубилась,
Тож сенсу в цьому більш нема.

Скажу тобі на вушко по секрету,
Як палко я раніш кохала,
А потім відпущу твою холодну руку,
Й спалю дотла жалкі лекала
Кохання,що пройшло, а може й зовсім ніколи справді і не існувало.