Мої вірші

Обман

Я пам'ятаю твої очі,
В них цілий Всесвіт владу мав,
Дивився так пронизливо і ніжно,
Але було то все обман,
Хотіла б я забути ті моменти,
І не згадати вже ніколи знов,
Але пам'ять мучить нерви,
Своїм розпеченим клинком.
Ніколи знову. Ніколи знову.
Але ніколи - не моя вже гра,
Згадала знов ті ясні карі очі,
І знов прийшла пітьма,
Бо не вернути вже той погляд,
І не згадати вже минуле, ні,
Своїх очей красою,
Ти мене палиш уві сні.
Солодкі муки так гіркі,
Коли вони вже не солодкі,
А просто муки, нав'язливі думки,
Чом не виходиш з голови?
Чому без тебе жити мушу,
Коли не витримаю більш?
Твої бездонні очі
Перетворились на лихі,
Чи заслужила це, не знаю,
Та серце моє так болить,
Коли згадаю.
Тому забути треба,
Штовхнути все в глибокий рів,
Закрити сімома замками,
Й печать поставити на нім.
Чи допоможе це, не знаю,
Але щодня я знов благаю,
Щоб закінчилося це все,
І ти пішов нарешті назавжди,
З думок, із тіла, із душі.