Ми - як довічний пантеон страждань,
Блукаючий забутими стежками.
Зірка горить, але для нас, на жаль,
Вона погасла ще до сходу Раю.
Ми грішники на цій святій землі,
Тому молись, допоки клятву не порушиш,
Жити без заздрості в обителі святій,
Спостерігаючи за мертвим і бездушним.
Вогонь горить могутній і не гасне,
Для того, хто готовий до страждань,
Без них життя марудне і пропаще,
Навіщо тобі щастя, коли є і жаль?
Нас Бог благословив любов'ю бути,
Не дивлячись на всі обмани та печаль,
Стати путівниками в Рай забутий,
Воскреснути із попелу й знайти свій власний шлях.
VOUS LISEZ
Мої вірші
PoésieЗалишені на папері частинки душі. Декілька віршів, які можливо знайдуть свого читача.
