Мої вірші

Гаяння часу

Я люблю тебе щоночі,
Зранку ж й не згадаю,
Тому що зовсім не любов це,
Я просто час так гаю.

Забути намагаюсь марно,
Що я одна у світі цім,
І навіть провідник до раю,
Забув про мої білі сни.

У снах щоночі ти приходиш,
Клянешся в вірності, зникаєш,
З'являєшся, і знову танеш,
У непроглядній білій мглі.

І якби сильно не хотіла,
Це все лиш сни,
Відблиски нашого минулого буття,
Або ж переживання низхідні.

Тож пояснити я не можу,
Чому в тих снах допіру ти?