***

"Коли піде дощ, не ховайся - це я тебе обіймаю".
З того часу вона дуже часто стоїть під дощем.
"Люба, повернися, будь ласка, щиро тебе благаю".
Хоче з нею зустрітися ще.
Вона була її підтримкою, тепер її немає.
Вона була її стежинкою, посеред гір тим плаєм. 
Вона хотіла піти за нею, але та зупинила її:
"Сонце моє, мене вже немає, але ти, будь ласка, живи!
Люби рідну мову, країну люби, 
А я буду з неба спостерігати.
Вбити хотіли вони її, але ми - не вони,
Тож нас не зламати!"
"Люба, скажи, чи чуєш мене?" - не припиняє вона благати.
Чує вона, згори видно краще, та потрібно було цінувати. 
Ти у неї в серці, вона за небокраєм.
Вона тебе любила, тепер її немає. 
Рада вона повернутися, знову тебе обійняти.
Насипано сирої землі, що не може вона підняти.

10.10.2022