***

вона сиділа у кріслі і читала книгу

про те, скільки лиха принесли нам москалі

її очі сповнювались люттю, болем і часом слізьми.

іноді вона закривала книгу і витирала холодними пальцями очі

а тоді дивилась на небо і питала: "за що це нам, Отче?"

коли вона читала, не помічала нічого навколо

бачила лише спалені селища і їх господарів...

просочене кров'ю сонце сідало,

вцілівші потай загиблих ховали.

та у її реальності теж ховають.

прямо зараз над нами ракети літають. 

її розбурхані думки перервав вибух.

вона згорнула і притулила до грудей книгу,

взяла теплу ковдру і пішла в укриття

з вірою, що московія піде в забуття. 

і вибухам в такт б'ються серця. 

книга поволі добігла кінця.  

27.07.2023