***

А що, коли одного дня ти просто зникнеш з мого життя?
Що буде зі мною? З ким тоді проводитиму час я?
Чи зможу я кимось замінити тебе? Ні, бо ти - неповторна.
Тебе віддаляє від мене війна потворна. 
Хто я для тебе? Чи я тобі ще потрібна? 
Тепер я бачу, що про тебе думала хибно.
Нащо ти обіцяєш мені повернутись, 
Якщо ми обидві розуміємо, що ти взагалі не приїдеш.
Мені так боляче іноді назад озирнутись.
І не тому, що від спання у коридорі болить шия.
Просто боляче згадувати, як воно все було. 
Я досі живу минулим. Але що було - загуло. 
Не сидимо наодинці і не сміємося разом.
Кожна із нас тримає приховану образу.
Ти - що я тебе не розумію,
Я - що мене ні про що не питаєш.
Тебе побачити мрію, 
Та ти мене вже забуваєш.
Можливо, я просто дурна,
Що пишу тобі ці рядки.
Та все ж пам'ятаю, як ми
Насолоджувались життям сповна,
І, дурні, обіцяли, дружбу повік берегти.
Коли хтось про тебе питає,
Я з сумом кажу: "Не знаю".
Ти мене вже замінила, я ж тебе не відпускаю.
Що ж, може, воно і правда, у тебе інше життя.
Усі наші плани і мрії - хай все відійде в забуття.
Бажаю всього найкращого, нехай скрізь щастить тобі!
Чого я ще хочу, як ми втопили наші кораблі?

найкращій подрузі. можливо, колишній. 

02.03.2023