«ні, я ніколи не писатиму сонетів» -
собі казала нещодавно я.
у світі купа є різних поетів.
і не потрібна лірика моя.
і не потрібна я.
моя душа.
усім потрібне тільки моє тіло.
хтось гальмував, а хтось вже поспішав.
усі ним скористатися хотіли.
отримати від мене насолоду,
вбиваючи усе живе в мені.
вбиваючи в мені мою свободу.
і залишаючи той страх в усім житті.
торкнутися невинної троянди.
і так безжально обірвати пелюстки.
забрати в мене всі мої бажання.
взяти, убити, знищити, втекти.
зганьбити, знечестивити усюди.
залишити вмирать в чорній безодні.
а я гадала, що вони - це люди.
але насправдві це - жахливі зомбі.
а я ж всього лише хотіла жити!
буяти квітом під промінням сонця.
а я лише хотіла бути жінкою!
та мушу я ховатись у сторонці.
01.03.2024