Вибір за тобою, Тереса

5

Через два дні мені 18.
В мене немає емоцій що до цього. Ну типу мені все одно.
  Вісім років тому я почала розтинати тіла, та й займатися цією фігнею.
  Зараз я стою над тілом.
Це барига. Його треба було прибрати, бо він забагато говорив. 5 годин тому, він останній раз дихав.
  Звісно пройшло мало часу з моменту смерті, тому коли я зробила перший розріз кров полилася з нього, наче бурхливий поток річки.
Я вже дістаю останнє, саме найцінніше - це серце.  Його завжди я дістаю останнім, бо якщо я дістану його першим, то можу пошкодити багато інших органів.
  Серце в нього якесь дивне. Ну типу таке відчуття ніби його розрізали. Я поклала на інший стіл серце, а сама накрила залишки від Джера Карна.
   Я почала роздивлятися серце, і бачу надріз, а в цьому надрізі щось лежить. Діставши я офігіла. То був маленький лист. Схоже він від четвертого. Тааа, він постарався. Розгорнувши там було написано маленьким почерком.

   mi amor, як тобі? Сподобалось моє посланнячко?
Як інші вже написали, чекаю нашої зустрічі.

Що? Почекайте, я-я в шоці. В мене немає слів. Вони всі хочуть зі мною зустрітися?
  Я викинула цей папір у смітник, та пішла далі працювати з тілом.
 
    «За сьогодні два тіла» - перше, що спало на думку, коли я пірнула під ковдру.
Через 24 години мені 18. Не знаю про що думати. В мене вже є все. Ну, типу, є машина, є дім, я розтинаю тіла.
  Я не пʼю алкоголь чи курю, як роблять мої однолітки. Я навіть не нюхала маріхуану.
  Памʼятаєте мою подругу?
Валенсі Ваяж.
Ось вона вже нюхала. Я їй казала на кшталт « Валенс, досить. Я не хочу дружити з наркоманкою. Або з алкоголічкою»
Ваяж мене не чула. Тому в 14 років вона лягла в лікарню, лікувалася від залежності.
  Коли я до неї приходила, вона завжди вибачалася переді мною. Казала, що треба було мене слухати, хоча і знала, що я і без наркотиків «хвора на голову».
  Валенсі завжди мене розуміла. Коли я їй зізналася, що я роблю, вона тільки обійняла мене й підтримала.
Вона розумна. Казала мені, що буде мені допомагати з тілами або вбивствами.
  Вона стримала свою обіцянку.
Влітку, коли вам було по 13, я в лісі вбила людину.
  Це був пекучий день липня. До мене пристала дівчина на рік мене молодша. Це була Жуна Равн. Так, таке смішне імʼя. Коли я дізналася від хакера її імʼя ми разом сміялися півгодини. Жуна рижа дівка з блакитним очима. Така товста була. Ні, я не задівала її за фігуру. (я вже казала,що це дуже низько). Вона була двоюрідна сестра Джони і Брама. Равн приїхала після кількох місяців того, що сталося з її братом і сестрою. Вона якось прийшла до мене, сказала, що то була вина я, а через дві неділі Жуни вже не було.
22 липня о другій половині дня, я пішла до лісу біля нашого з татом будинку. Цей ліс був повністю мій.
  В лісі було невеличке озеро, біля озера я знайшла її. Вона сиділа в майці і шортах.
  На животі в мене був ремінь, в якому було розміщено 6 ножів, один маленький пістолет та кілька шприців в яких була снодійна рідина. Я підійшла до неї дуже тихо, коли вона почала повертати до мене голову, в її шиї вже було лезо кинджала.
  В її очах я помітила
страх,
шок,
біль,
ненависть,
нерозуміння.
А в моїх очах можно було помітити всього навсього жагу.
До чого жагу?
   До її смерті.
Я забула про все на світі. Про батька, про матір, про себе.
  В животі в неї було десять ударів від ножа. Потім двадцять, слідом тридцять поки не було 100. Я не розтринькала всі свої сили, навпаки вони в мені зʼявилися.
  У мене була рація з якої я звʼязувалася з Валенсі або з хакером.  Натиснувши на кнопку вмикача, я розповіла їй, що трапилось. Через 10 хвилин вона була вже поряд зі мною з лопатою в руках.
Коли ми закопали Жуну та сховали всі сліди від вбивства ми поїхали до хакера.
Хакер наш друг з дитинства.
Деймосу Хавену зараз 20. Він так мій друг і є. Теж хакер.
Дей ще з дитинства добре розумівся на гаджетах. З років 10 перший раз пробив інформацію про людину. Через декілька місяців зламав сайт з цінною інформацією. Так і почали ми називати його хакером.

Деймос високий хлопець. З каштановим волоссям та сірими очима. На його тіла майже немає тату, чи вже є? Я з ним не бачилась майже рік. 
Але нещодавно я питала в нього про інформацію однієї людини, тому чула його.
  Не переймайтеся, з Валенсі ми спілкуємося. Я просто про неї так кажу ніби ми не дружимо. Я з нею нещодавно сиділа в ресторані. Валенсі, як Валенсі. Знайшла собі якогось папіка, але сказала, що вже років зо два вона закохана в Деймоса Хавена. Я була трішки здивована, але я відчувала це, що колись вона таки закохається в нього, бо він в неї закоханий з 13 років.
Я, звісно, запитала в неї, для чого їй той папік, якщо є хакер.
Два дні потому Валенсі Ваяж та Деймос Хавен почали зустрічатися.
Я була на сьомому небі від щастя. Моя подруга та друг разом. А ще я раділа, що більше мені не потрібно буде вислуховувати соплі хакера, про те, як він її любить. Сім років поспіль я це слухала.
  Зараз вони щасливі, тому і я за них щаслива.

  
    Наступний день був нудним.
Через пʼять годин мені 18.
   Я боюся. Я боюсь, що я подорослішаю, або стану іншої людини після 18. Я боюся свого майбутнього. Може воно в мене буде не таке, як я планувала в своїй довбаній голові. Може я помиляюсь, може я просто помру.

  Через пʼять хвилин в мене день народження. Я йду по темній вулиці. Що мене очікує зараз? Чи прийде до мене смерть, чи буду я жити звичайним життям, яким жила до цього?