23

9 0 0
                                    

Чотири місяці потому.
                                 Листопад

Я купляю квиток на рейс. Я дізналася страшну звістку.
Я вагітна...
Під своїм серцем у мене б'ється ще два серця. Це було неочікувано. Все почалося зранку, коли я зрозуміла, що щось зі мною не так. Я пішла у лікарню, а мені сказали, що я вагітна. Боже, що мені робити?
Лас Вегас - Нью Йорк, Нью Йорк - Варшава, Варшава - Одеса.
Я зібрала всі необхідні речі. Декілька футболок, якісь спортивні штани, кросівки.
Я не можу навіть уявити, що це насправді, і що вже шість місяців я вагітна. Жах.

                                    *****

Я вже у аеропорті Лас Вегаса. Не так багато людей, як я очікувала. Дякую на те. Ніхто не знає де я зараз, що я роблю зараз. Святі, я вагітна.
Я пройшла регистрацію. Зала очікування. Дьюті Фрі.
На мій рейс чекати ще годину чи більше треба подивитися у квитку.
За ці чотири місяці майже нічого не сталося. Я жила. Я залишилася тоді біля озера ще до світанку. А потім пішла до тата. Його не було вдома всі чотири місяці. Він залишив мене саму вдома, я не знаю нащо. Але я була рада. Я не відповідала нікому. Я не відкривала нікому двері, бо всім я стала різко потрібна. Ненавиджу це.
Я сиділа, ходила дивилася на свій живіт. Це насправді?
Коли мені сказали, що я вагітна, я звісно злякалася. Я не знала, що мені треба робити. Звісно перше, що спитала у мене лікарка чи буду я залишати дітей? Я одразу не відповіла, бо дивилася на свій живіт. Круглесенький живіт дивився на мене. Якусь хвилину я думала, що хочу позбутися цих дітей. Я ще не готова стати матір'ю. Мені, чорт забирай, тільки вісімнадцять. А потім подивилася на цю ситуацію з іншої сторони. Я вирішила поїхати звідси, щоб зберегти це все в секреті. Тому одразу після приїзду додому купила квитки в Одесу. Щоб не видавати своє ім"я я купила під іменем  Адесса Кейран. Дякувати всьому святому, що я зробила паспорт з цим іменем і наразі я можу подорожувати з іменем Адесса.
Година пролетіла, так швидко, що я навіть не встигла піти у туалет ще один раз, щоб добити 10 раз. Сходжу вже у літаку.
Я проходжу останній контроль перед тим, як сісти у літак. Декілька годин і я у Нью Йорку. А потім Варшава і нарешті Одеса.
  Я сиджу біля вікна. Біля мене сидить приємна жіночка з хлопчиком років 5-7.
-Привіт. - привітався зі мною білявий хлопчик. - Як тебе звати?
Я не очікувала, що він зі мною заговорить, тому швиденько відповіла.
-Привіт, я... - тільки хотіла сказати своє ім"я, але згадала, що зараз у мене інше ім"я. - Я Адесса, а тебе як звати?
-Я Річард. - він подивився на мій живіт. - У  тебе хтось живе тут?
-Річ, - його руса мати звернулася до нього. -  дівчині не приємно, напевно, чути таке.
Я одразу відмахнулася.
-О, все добре. - я всміхнулась. - Так, у мене зараз там двоє діточок.
-Классс. - захопливо промовив Річард. - Я з ними буду спілкуватися?
-Річард. - насупливо промовила його мати.
-Ну, що? - сумно промовив хлопчик. - Мені цікаво.
-Я не знаю. - відповіла на його питання. - Я не знаю.
-Дівчино, - до мене звернулася ця жіночка. - я гадаю вам треба трішки відпочити. Вибачте мене за це, але ви виглядаєте дуже погано, як нам вагітну жінку.  
-О, так, так. - зараз у моїй голові каша. Я не знаю, як далі жити.
Звісно, що я поїду до свого брата, який вже майже місяць сидить в Одесі.
Я попередила його напередодні, що приїду але не розповіла, що я вагітна. Лячно уявити, яка буде його реакція.
Близько п'яти годин у нас був політ. Я не спала. Мені було ніяково. Хотілось просто існувати, але вже ніяк не жити.
Всі чотири місяці я думала про те, що сталося тоді на вечері. Коли я витягувала Кліна з машини. Ще тоді я відчула, щось неприємне у животі, але, звісно, що я не звернула на це уваги. Шкода.
Декілька хвилин тому, мені прийшов результам від лікарки. З за того, що в мене анорексія це, звісно, ускладнило всю ситуацію. Як виявилося в мене просто не вистачало, якоїсь речовини. А на мою вагітність це подіяло, тому ще не відомо чи вийде в мене народити.
Аеропорт Нью Йорка дуже гарний.  Великі зали очікування. Багато якихось кафе. І все інше.
До мого наступного рейсу залишилося близько години.
Я йшла до туалету. Мені звону кортіло подивитися на свій живіт. Я не можу повірити в це.
Одна моя нога була б вже у туалеті, але я відчула на собі чиюсь руку.
-Куди ж ти зібралася, блондо? - я почула дуже знайомий голос.
У грудях перестало битися серце. Як він мене знайшов? Господи, нащо ти так зі мною? Знаю, що я грішила вбивствами, але з якого біса ти мене зводиш з цим покидьком?
Мій ніс вловив його запах. Від нього смердить так само, як від Сари коли вона повертається після свого візиту до матері. Цікаво, що їх зв'язує між собою?
-Чого ж ти мовчиш? - його рука увіп"ялася в моє плече. Біль пронизив мене. - Куди ти така жахливо налякана зібралась?
У горлі застрягли всі мої слова. Я не знаю, що йому казати. Чорт забирай, Міллер...
-Чого ти від мене хочеш, ем... - я хотіла погукати його на прізвище, але переривши весь свій мозок я згадала, що не знаю його прізвища.
-Граген. -  він став до мене обличчям. - Моє прізвище - Граген.
У животі скрутився вузол. Неприємне відчуття.
Я дивилася на нього з нерозумінням. Невже мої здогадки були реальними? Невже Арван і Сара - брат і сестра? Я згадала, що Сара носить лінзи, щоб краще бачити, але коли я зайшла у її кабінет, бо мені потрібно було взяти якісь папери, то побачила відкритий ноутбук, в якому було написано великими літерами, щось на кшталт " Сара Граген - зір 100%". Звісно, що ще тоді я звернула на це увагу, тому почала іноді стежити за нею та її поведінко. Але нічого не знайшла у неї, тому перестала це робити. У моїй голові з'явилося обличчя Сари. Зелені очі, світло - каштанове волосся, яке доходило їй до плеч. І мій погляд втупився на Арвана.  Брюнет з гетерохромією... Невже Сара носила лінзи, щоб приховати своє блакитне, як море око?  Але її волосся... Пояснення тільки одне - вона просто пофарбувала його.
Я дивилася на нього. Арван тримав мене однією рукою за горло. Чи він задушить мене? Невже цей хлопчина, який одягнений у джинси з худі, зараз у людному аеропорті задушить мене?
-Я правильно зрозуміла? - у животі зародився новий біль. Мені захотілося впасти та скрутитися у клубочок, щоб мене ніхто не зміг торкнутися. - Ви з Сарою?...
-Так. - його рука опустилася мені на живіт. - А я, як бачу, ти не сумуєш.
Його рука провела повністю по моєю животу. Від його руки зародилося неприємне відчуття внизу живота. Наче він зараз вдарить мене у якусь ділянку.
А він продовжив свою промову.
-Куди ж ти від Мерфі зібралася? Чи, може, блонда гадає, що від неї всі відштохнуться? - від його припущення у голові загуло.
-Що? - обурено спитала я. - Від мене, клятий ти покидьку, ніхто б не відштовхнувся.
-А чого ж тоді, ти так швидко побігла з Лас Вегаса? - його різні очі звузилися і дивилися на мене з чимось незрозумілим.
Як тільки я хотіла розтулити свого рота, я почула що мій рейс затримують на три години. О мій Боже, чи будуть ще, якісь випробування для мене?
Я почула, як зі сторони Арвана вирвався маленький смішок.
-У нас є час, щоб поговорити. - він взяв мене за руку і відвів від вбиральні. - Розповідай.
Він відвів мене в місце де не було ні лавок, ні камер. Що він збирається робити?
У крові закипав адреналін. Я очікувала від нього все. А що саме, я не знаю. 
-Розкажи мені, Арване, як так вийшло, що ви брат і сестра? - з моїх вуст злітали слова. - Що ви з нею надумали робити?
-Блондочко, - він розтягув моє прізвисько від нього. - знаєш, моя сестра закохана у Мерфі.
-Але...
-Вона вигадала, щось масштабне. - він продовжив свою промову. - Не так давно, але це був її план. Вона розповіла його мені, і я погодився. Бо вона ж моя сестра. Молодша.
-Скільки тобі років? - перше, що я вигадала, щоб перебити його.
-26 - коротко відповів він, але продовжив далі. - Я знайомий з твоєю матір'ю.
Моє обличчя одягнуло на себе маску здивування. Що в біса коїться?
-Розкажи спочатку про план Сари, а потім про мою мати. -  я благала його.
Крихта інформації про неї, допоможе зібрати весь пазл.
-Тебе не здивувало, що мені 26? - схоже, що я його більше здивувала своєю байдужістю до його віку.
-Знаєш, ні. - я похитала головою. -  Мені повторити?
У нього в голові крутилися шестерні, які вирішували: відповідати мені чи ні. Але відповідь була прийнята швидше, ніж я змогла подумати про Мерфі.
-Сара хотіла, щоб Міллер почав зустрічатись з нею. - його різнокольорові очі подивилися на мене. -  Щоб відкинути тебе з цієї гри. А мені сказала наглядати за тобою, щоб ти нічого не довідалась, а потім не розповіла Міллеру.
У голові все крутилось. Я намагалась все зрозуміти. Невже вона почала працювати зі мною тільки тому, що хотіла здійснити свій план? Мені залишилось тільки послухати щось про свою матір.
Я важко зітхнула.
-А що про матінку?
-Елладі... - промовив він замріяно. - Ти знаєш, як вона загинула?
З горла вирвався якийсь звук, схожий на "угу".
-Коли вона потопила себе, біля неї був Вінні. - він поклав свою руку мені на плече, наче я зараз впаду. - Він знав, що вона зараз піде купатися у море, але не розумів, що це був останній її похід у чорне море. Блондо, твоя мати ментально стояла на скелі.
-Що? - тихо запитала в нього я. - Тобто на скелі?
-Вона пішла у воду, наче зібралася пригати зі скелі. Я гадаю, що її мозок перемістився на скелю.
-Що ти, чорт забирай, говориш? - на очах пекли сльози.  Він вбиває мене своїми слова, гірше ніж мій коханий. - Яка нахрін скеля? Ти думаєш, що ти кажеш? Клятий ти покидьку!
Я тицьнула у його груди пальцем. Очі його видавали тільки співчуття.
-Не співчувай мені, - я наче переходила на крик, але не могла. - я вже бачила стільки поглядів співчуття, що мені досить.
-Я тобі розповів все, що мені розповідав твій брат. - він зробив кілька кроків назад. - Тересо, я продовжу стежити за тобою.
-Ти ідіот?
-Ти зробила неправильний вибір, Тересо. - він відходив від мене все далі і далі. - Сподіваюсь, ти зрозуміла, що у твоєму житті був вибір, який ти зробила неправильно.
Вибір за тобою, Тереса...
Ось, що мені треба було зробити. Вибір. Залишатися зі своїми демонами у голові, або впустити демона у своє життя. Я схибила. Яка ж я дурепа.
-Господи, краще бути у заручинах смерті, ніж жити моїм життям. - проговорила я, коли йшла до зали очікування. - Хоча у її заручинах я вже була. Що ж для мене приготує життя в найближчі кілька годин?

Вибір за тобою, Тересаحيث تعيش القصص. اكتشف الآن