Спогади мертвих

Розділ 2

- Дивний хлопець. А тепер ще й ім'я у мене Сатсуджин... І навіщо йому мій номер? - продумувала Ея, прямуючи додому.

***
- Саме з цієї миті я стала Сатсуджин. Ех, перша зустріч з Іорі була дивна, але добре, що вона взагалі відбулася, і я дожила до двадцяти трьох років.

***

... <Раніше>
- Моє ім'я Іорі Сей, організація Міцурі.- І ти мафіозник чи що? – із сумнівом запитала дівчинка.
- Агась. - Організація Міцурі... вона сильніша за організацію Зміїв?
- З чого таке запитання? Ну так, ми на другому місці за силою, кількістю людей та бюджетом. – перераховуючи на пальцях відповів Сей.
- Ясно.
- Твій брат навряд чи повернеться. – сказав він, дивлячись у напрям, куди йшла Шидо.
- Я знаю. А решта грошей нас довго не прогодують.
– У мене є ідея, але дай свій номер телефону.
- Ха? Навіщо це? – у непорозуміння уточнила дівчинка.
- Секрет! Але мені він потрібний. – з усмішкою відповів хлопець.
- Гаразд, втрачати мені нічого.

...

Наступного дня, Сатсуджин з сестрою були вдома, субота та неділя Шидо не подобалися.
Пролунав дзвінок на телефон, номер – невідомий.
- Алло? – запитала зосереджено Сатсу.
- Приві-іт! - пролунав радісний голос із телефону.
- Іорі? - скам'янівши, перепитала та.
- Правильно. Нам потрібно зустрітися.
- Та що ти. А сестру я залишу на повітря? Садок не працює.
– А хто забороняє з собою взяти? Погуляєте! Свіже повітря корисне.

Дівчинка сіла на диван, закривши обличчя рукою. - Ну, тоді чекай через днів вісім.
- Якщо не хочеш померти з голоду, то приходь на адресу ХХ. Провулок ХХ. на годину дня.
- Ти...
Не встигла поставити запитання Шидо, як Сей уже поклав слухавку.
- От хробак. Яким чудо за годину дійти туди, куди не знаю! – вигукнула дівчинка, різко підвівшись.

Вона зібрала сестру і себе і швидко попрямувала до провулку. Щоб встигнути, взяла сестру на спину.

12:50
Сатсуджин уже прийшла до місця зустрічі використовуючі і навігатор, і людей по вулиці. Але ті дивились на неї наче вона запитала де можна поплавати з акулами, а бабця одна взагалі перехрестила з фразою
«Донечко, не треба воно тобі, піди погуляй в іншому місці». А в самому провулку нікого не бачила, та й він був темніший, ніж інші вулиці.
- Ось же! Та й навіщо кликав сюди.Як тільки вона хотіла зателефонувати Іорі, як під'їхала чорна машина, за кермом якої сидів Сей. Хлопець вийшов і попрямував до Шидо.
- Не думав, що все ж таки прийдеш.
- Ти маєш права на машину? – із серйозним обличчям запитала дівчинка.
– А? Та ні, я її у Аїра взяв... «на прокат»...
- А це хто...?
- Усі питання пізніше! Поїхали! – радісно говорив хлопець, запихуючи їх у машину.