Спогади мертвих

Розділ 6

Сатсуджин прокинулася пізно вночі від сильного кашлю, який болем віддавав у бронхи.

- Чорт... - тихо сказала дівчинка.

Вона ввімкнула настільну лампу, що стояла на тумбочці біля ліжка. Шидо побачила на своїй руці червону пляму крові. Сатсуджин  почула швидкі кроки у бік її кімнати.

Відчинилися двері, це був сонний Іорі у неохайному вигляді. Хлопець швидко підійшов до дівчинки та схопив її за плечі. Він, мабуть, знову спав за столом, був у звичному денному образі.

- Хм... - замислившись, промимрив хлопець.

Кашель тимчасово припинився. Іорі вийшов із кімнати. Незабаром повернувся з червоною маленькою таблеткою та чашкою води.

- Візьми. – сказав хлопець, простягаючи пігулку.

- Що це?

- Пігулка. Поки що пробник.

- Отруїти мене надумав? - із зневагою запитала Шидо.

- Ні, просто піддослідний все ж таки потрібен.

- А ти добрий...

– Вранці поїдеш до лікарні, краще перевіритись.

- У мене немає бажання.

- Ну так, я не питаю, все спи. - із цими словами хлопець пішов досипати.

...

- Доброго ранку, готова? - спитав Іорі, який пив каву на кухні.

- Йди до біса. – відповіла Сатсуджин, поправляючи пальто.

Сатсуджин знову сварилася з Іорі, як почула швидкі кроки, що наближаються. Дівчинка не встигла  повернути голову у бік звуку, як в неї одразу врізався якийсь хлопець. Він швидко встав, і поки Сатсуджин була десь там головою, простягнув руку.

- Вибачте! - дивлячись у підлогу, ніяково вимовив хлопець. Шидо взяла його за руку і встала.

-Нічого. Вона оглянула його: звичайний, невисокий хлопець. На вигляд йому років 16. Коротко стрижене світло-русяве волосся, очей було поки не видно. Але він мав одяг, явно ніяк у агентів.

- Аїре, чорт тебе подери! - до них підійшов Іорі.

Хлопець ще більше забарився. - Пане Іорі! Не побачив вас!

- Ти, мабуть, сьогодні нічого не бачиш.

- Вибачте? - тихо вимовила Шидо, даючи про себе знати.