- Ксаніф... Хороша дівчина... була, доки не померла. Хе-хе.
***
- Гей, Сатсуджин! - з дурною усмішкою промовив Іорі.
- Чого тобі? - з невдоволенням відповіла та, дивлячись на матеріали у ящиках.
- Гайда зі мною! - голосніше сказав хлопець, рукою стукаючи по спині дівчинки, що згорбилася над столом.
- Ти пив?
- Ні, ти що! - виправдовуючись, махав руками Сей.
- Ти точно не пив?
- Точно пив!
- ... - хвилинне мовчання скам'янілої особи. - Я тобі зараз череп проламаю. - із серйозністю сказала Шидо з убивчим поглядом.
- Хе-хе... Іду і не чіпаю вас, мадам. - повернувшись, юнак попрямував до дверей. - До речі, скоро Ксаніф прийде тебе тренувати.
- А... - двері зачинилися. - А дрібна де...
...
Через 10 хвилин після закінчення тренування.
- Я зараз помру. – з задишкою видавила Сатсуджин.
- Ну-ну. Вмирати не можна. – радісно відповіла їй Ксаніф.
- І скільки у мене таких "тренувань" буде?
- Спочатку щодня, потім пару разів на тиждень, а згодом сама ходитимеш, коли захочеш і сама собі поставиш види тренувань.
- Що-що-що?! Я ж помру...
***
- Я реально думала, що так скоро помру? Бос навіть померти не дасть. А хоча ні, дав.
***
- Сіджо зараз тебе відвезе додому, щоб ти забрала потрібні речі. – сказав Іорі, мучившись над документами.
– А? Ну добре.
- Іди до машини з номером ХХ.ХХ
Шидо вийшла надвір і почала шукати цю машину. У її голові було лише:
- Де я дрібну забула. На якому моменті вона загубилася?
Коли знайшла, у ній уже сидів її агент.
- Добрий день. - сказала вона, сідаючи в машину.
- Вітаю, можете до мене на "ти" і назвіть вашу адресу.
- А, гаразд. ХХ. вулиця ХХ.
Вони їхали півгодини, та перед похмурим місцем між двома високими будинками Сіджо зупинився.
- В чому проблема?
- Нам краще поїхати іншою дорогою. – відповів чоловік, уже збираючись повертати.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Спогади мертвих
Mystery / Thriller{Вона прокинулась в труні, під звук землі.} Ви знаєте сенс свого життя? Вона задумалась над ним занадто пізно, але це не єдина проблема, що її спіткала. А як померла? Чи хто вбив... Після смерті єдина була мета - дізнатись.
