Спогади мертвих

Розділ 8

- Жила-жила собі спокійно і стала мафіозі... Саме так треба описувати моє життя.

Гуркіт падаючої землі все зменшувався, доки зовсім не стих. Гроза теж не затримувалась, і тепер був лише малий дощ. Зверху було чути деякі кроки людей або тварин, мотори машин та розпливчасті голоси.

- Хто міг подумати, що труп чутиме щось, бувши при цьому під землею? Прям вуха пробито з смертю.

Ще довго пролітали думки 12-річчя.

- Мати теж ховали, чи було в неї таке? Я навіть ніякого болю не відчуваю... Може це через те, що я вже мертва? Чи може тому, що мене накачували знеболюючим? А то були лише перші півроку мого мафіозного життя.

Знову почався ледь чутний стукіт крапель на землю, які посилювалися.

- А що далі? І чи правду існує пекло і рай? Чи я буду перероджуватися? Чи взагалі далі в такому стані? - хвилина повної тиші. - Чогось??

Душа вийшла з мертвого тіла дівчини, але труну не покидала. Вона подивилася на своє бездиханне тіло, відкриті очі, які байдуже дивилися на кришку труни, навіть не бачачи її в непроглядній темряві. Душа безпорадно намагалася повернутись у тіло і заплющити свої очі, але нічого не виходило.

{Через 6 років}

- Доброго ранку, Сатсуджин! – радісно сказав Іорі, дивлячись на дівчину за столом.

Шидо стала вищою, тепер її зріст був 180 сантиметрів. Волосся було до пояса, так само розпущене. Вона сиділа в сорочці та вільних штанях. Її кабінет ніяк не змінився. Іорі залишився таким самим, лише зріст став 194 сантиметри.

- Добре. - сонно відповіла вона.

За ці роки Сатсуджин сильно зблизилася з Ксаніфом, звикла до Сіджо і підняла свої здібності володіння катаною.

- Ближче до обіду зайди до боса. – сказав хлопець, стоячи біля дверей. - І піди поїсти, дев'ята ранку вже. - з цими словами Сей покинув кабінет.

Сатсуджин спустилася на кухню, де вже були Ксаніф і Ріар.

- Доброго ранку, Сатсуджин! - з усмішкою в один голос вимовили обидва. Ксаніф та Ріар які не змінилися зовні абсолютно ніяк.

- Доброго. – з легкою усмішкою відповіла Шидо.

Сатсуджин подивилася у вікно. Літнє сонце, що вийшло, вже світило своїм яскравим світлом. Навколо літали мухи, бджоли та інші різні комахи. Легкий вітер не давав померти від цієї спеки. На хмарах можна побачити різних динозавриків та красиві контури будь-якого предмета. Шидо зробила собі заварну каву, почала її пити десь із 15 років. Півдня пролетіло не помітно, вже час наближався до боса.