Історія першого кохання. Життя не казка

Частина 10

Ми під'їхали до дачі. Ми з сім'єю були тут тільки 2 рази. Це був двох поверховий будинок з однієї сторони біля озера, з іншої - біля лісу. Ми вийшли з авто. Хлопці взяли сумки з багажника, а я вирішила стирити ключ в Влада. Я підбігла, і вихопивши  ключ в нього з кишені побігла до входу з криками
- Ася, біжимо!
- Ану стій, зараза мала
Ми вже нічого не чули, а бігли сміючись до дверей. Я відчинила, за мною забігла Ася і я вже хотіла зачинити, але двері відштовхнув Влад, і поваливши мене на підлогу почав лоскотати.
- Нііііііііі- сміючись кричала я- Перестань!
- Хотіла нас на вулиці залишити?
- Ася, йди до мене- крикнув Артур і за хвилину я почула писк і регіт Асі.
- Ні....ми не думали .... вас...лишати на вулиці...- крізь сміх ледве вимовила я.
- Справді?- Артур і Влад зупинились.
- Так....- я піднялась з підлоги, а Ася з дивану. Я підійшла до Асі і шепнула їй на вухо"після моїх слів біжиш за мною".
- Що ви там шепчетесь?- запитав Артур.
- Ми вирішили сказати вам правду..- Ася опустила голову.
- Що?- Влад починає злитись.
- Ми б вас не впустили, якби в вас не було наших сумок- ми з Асею рванули на гору. Поки ці бовдури доперли і побігли за нами, ми вже закривали двері в моїй кімнаті.
- Пустіть по хорошому- крикнув Артур.
- Ась, хочеш, щоб Артур отримав від Влада?- шопотом запитала я.
- Таааак
- Влад?
- Що?
- Пам'ятаєш, як я тільки приїхала ми ночували в бабусі?
- Так, а що?
- А ти пам'ятаєш, хто тебе вимазав зубною пастою?
- Зрадниця мала!- крикнув Артур, тікаючи від Влада.
Ми відчинили двері і сміючись пішли на перший поверх.
- Відчуваю Влад покупає Артура в озері
- Да Ась, це не минуче- ми знову заржали.
- Давай приготуємо вечерю для цих придурків?
- Валим. Треба якось їх задобрити
- І чому я раніше тебе не зустріла?- сказала Аська.
- Судьба свела нас- поетично сказала я і ми знову заржали.
Ми вже майже доготовували пасту, як на кухню ввалилося дві мокрі туші.
- Ну як водичка- сміючись сказала Аська.
- Хочеш перевірити- брат підійнявся і почав підходити до Асі.
- Даже не думай!- Влад вже перекинув Асю через плече і поніс на двір- Влааад! Ло, спаси!
- Ану відпусти...- я вже хотіла накинутись на брата, але дорогу мені перегородив Артур-Пропустити!
- Ні, нам потрібно поговорити
- Тобі потрібно, мені ні.- я повернулась до плити і почала мішати пасту. Раптом я відчула сильні руки на талії і теплий подих на шиї.- Відійди!
- Ні, доки ти мене не вислухаєш!- він поцілував мене в шию. Чорт, а не Дойчев.
- Я вислухаю, якщо відійдеш.- нехай це подіє.
- Добре- фух!
- Ну слухаю!
- Тоді ти не так все зрозуміла- цікаво, як ще можна зрозуміти поцілунок?- До мене в центрі підійшла Тася, і почала нити, типу "давай повернемо наші стосунки", і коли я її відшив і сказав, що у мене є ти вона поцілувала мене, я відразу і не зрозумів, в той момент ти мабуть і побачила, але ти не побачила, як я відштовхнув її
- І чому я повинна тобі вірити?- я йому вірю, але мені подобається, як він виправдовується.
- Тому, що..- він почав підходити ближче- я кохаю тебе
Тільки він хотів мене поцілувати, як я почула шум в коридорі і, відштовхнувши його встала до плити.
- Сідайте за стіл, я насиплю, ручки ви, як я бачу, вже помили?- посміхаючись сказала я.
- Та Влад мені вже не тільки ручки, він мене всю помив- зло дивлячись на Влада сказала Ася.
- Ну вибач!- Ася відвернулась і театрально надула губи.- Ну Аааась!
- Все, відстань- він повернув її обличчя і чмокнув в губи.
- Ну добре, ти пробачений
- Їжте вже- я посміхнулась і почала вечеряти. Раптом я відчула руку Артура у мене на коліні. В нього що, взагалі дах поїхав?