Історія першого кохання. Життя не казка

Частина 13

Пройшов місяць...
Я живу в Парижі. Квартира з видом на Ейфелеву вежу, чудове кафе біля будинку, в якому я снідаю круасанами і п'ю каву і багато інших цікавих місць роблять моє проживання тут чудовим. Я перейшла на домашнє навчання і працюю в фірмі батьків. А ще я працюю кілером в одній крупній компанії.
За цей місяць Артур і Влад намагались до мене додзвонитись, дописатись, але я не відповідала, навіть номер змінила і зробила нові сторінки в соц. мережах. Асі я сама зателефонувала і поговорила з нею, але не сказала де я. Ми з нею ще зідзвонюємся. Вона і розповіла мені про пошуки які організували Влад і Артур. Мені всеодно. Раптом від роздумів мене відволік дзвінок телефону.
- Лоро, привіт
- Привіт Люк- Люк мій шеф.
- Є завдання для тебе
- Слухаю
- Потрібно вбити одного торговця наркотою
- Де і коли?
- Після завтра, в Києві
- В Києві?
- Так, нажаль ти змушена їхати
- Відправ когось іншого, прошу
- Я не можу. Ло, ця операція дуже складна і тільки ти зможеш
- Чорт!
- Квитки я вже закинув тобі в почтову скриньку, готель в Києві забронювати?
- В мене є квартира
- Добре. Дані я скинув по ел. почті. Успіхів Ло
- До зустрічі
Ну чому саме в Київ? Не хочу!
Пройшло 12 годин...
Я в аеропорту Бориспіль. Ненавиджу це місце. Таксі вже чекає. Я сіла і відправилась в квартиру.
Вже скоро я була перед будинком. Я швидко піднялась сходами, відчинила квартиру і раптом почула звук відкриття дверей з квартири Артура. Я швидко закрила двері і відійшла від них. Раптом в двері почали стукати.
- Ло, відкрий, я знаю що ти там- почувши його голос я підійшла до стіни і сповзла по ній, при цьому плачучи. -Ло будь ласка, я дуже сильно тебе люблю, я не можу без тебе. Будь ласка...
Я різко підскочила і відчинила двері і завмерла, коли побачила Артура. Він виглядав дуже стомленим. Раптом він заскочив в квартиру, закрив двері, і прижавши до них поцілував...