ПОРАДИ і ЛАЙФХАКИ для ваттпадівців

Як редагувати свої твори (1)

Редагувати твори ПОТРІБНО. Конче потрібно. Ми припускаємося дуже багато помилок, коли пишемо похапцем чи просто великими шматками тексту. Інакші помилки, але не менше, трапляються, коли творимо маленькими кавалками, а потім зліплюємо все докупи. Однак усвідомлення ПОТРІБНОСТІ в редагуванні не завжди практично допомагає в тому, як це сісти і зробити, а просте перечитування зачасту не допомагає. Ось кілька простих принципів; а щоб їх краще пояснити, я навіть віддам вам на поталу уривки із своїх перших текстів.

1. Для початку – елементарне правило, яке ви, мабуть, неодноразово чули. Перечитувати твори вголос. Коли голос ніби "збивається", ми розуміємо, що в тому місці щось не так і треба змінити. Не зважайте на той факт, що ваші твори читатимуться переважно подумки. Там, де подумки не спиниться автор, заступориться читач. Текст має бути мелодійним, грамотним і впорядкованим, інакше мозок його не сприйме і, хоч прочитає, то не засвоїть.

При чому, читати треба не просто ВГОЛОС, а ВИРАЗНО ВГОЛОС. Не щоб помилуватися своїм вмінням, ні. При виразному читанні ми відчуваємо і бачимо ті розділові знаки, яких бракує. Ватпад цим дуже грішить – чи не так?) Начитані люди мають граматичний базис на підсвідомому рівні (надто часто бачили ПРАВИЛЬНІ граматичні конструкти), а тому, якщо не під час написання, то під час виразного читання твору, вони зуміють вловити помилку. Спробуємо?

Він міг навіть белькотіти щось своєю дивною мовою, де було багато шипіння і свисту, але не було жодного зрозумілого слова. Він довго спостерігав за тим як ми граємося в піску чи бігаємо по дворі. І завжди посміхався.

Вловили те, чого забракло? Звісно ж, коми у фразі "довго спостерігав за тим як ми граємося".

2. Наступний скіл теж дещо пов'язаний із читанням вголос, хоча при читанні подумки ця помилка легше якось бачиться, чим граматичні чи лексичні неполадки. Довгі речення. Жахливо довгі речення. Мій гріх, визнаю. Якщо ви не геніальна Оксана Забужко або у вашому стилі немає ЗУМИСНО довгих речень, то краще порозбивати їх на кілька. Чому? Дуже просто: мозок сприймає кожне речення цілісно і акцентується на ньому. Саме тому корисна парцеляція: штучне розбивання. Зараз покажу, як це.

Сидимо. Трава хитається, сонечко пече. А мені добре. Я з дідом.

А он над полем лелека полетів. Підіймаю очі. Небо чисте-чисте. Звідти, певно, зараз бабуся всміхається.

Повертаю голову – немає діда. Коники сюрчать, ромашки цвітуть. Тиша польова. Липень промінням на кожну стеблинку скрапує.

Добре з тобою, діду.

Як бачите, в парцеляції краще використовувати не лише крапку, а й абзац як спосіб розділення інформації.

3. Наступна порада – забирати зайві слова. Ми часто перенасичуємо речення. Читачу легше сприймати, якщо мало слів. Спробуйте так попрактикуватися – за порадою моєї викладачки із креативного письма, ми викидали по 30 слів із невеликого есею. Навіть, якщо здається, що геть нема що викинути, оберіть собі певну цифру і... Таки заберіть ті слова. Побачите, що текст стане яснішим і чистішим. Ну ж бо до прикладу.

Чи наспівала так собі Галочка, а чи просто небо так вирішило, але не стала вона на рушник з Омеляном. За тижні два тривожна чутка прокотилася селом, що татари ідуть на Брацлавщину – і вже чи не коло Вінниці. Люди сполохалися, почали збиратися хто куди, переважно в Літин, бо там стояла фортеця, але орда налетіла раптово, раніше, ніж очікували. Вона розділилася і розпорошилася стражденною Вінниччиною, як сарана...

Заберімо принаймні 10 слів.

Чи наспівала так Галочка, а чи небо так вирішило, але не стала вона на рушник з Омеляном. За тижні два тривожна чутка прокотилася, що татари ідуть на Брацлавщину – і вже коло Вінниці. Люди сполохалися, почали збиратися хто куди, переважно в Літин, до фортеці, але орда налетіла раніше, ніж очікували, і розпорошилася стражденною Вінниччиною, як сарана...

Ніби все те саме, але менше тексту – легше сприймається.

4. Ну і останній скіл на сьогодні. Його на тексті показати складніше, тому спробуйте поекспериментувати із власними творами. Часто буває, що кінцівка "не лягає". От ніяк. Або просто поняття не маєш, як завершити. Якщо так сталося, перечитайте ще раз початок і... напишіть кінцівку, якось прив'язано до перших двох абзаців. Це називається "кільцювання" і воно є дуже хорошим для коротких творів, оповідань та есеїв передусім. Таким чином твір завершується ЛОГІЧНО, але також і ВІЗУАЛЬНО, бо "закільцьовується" подібними словами. Звісно, метод не завжди діє, але як крайній випадок, можете спробувати))

Діліться своїми методами (можна в коментарях), а також творіть і неодмінно редагуйте написане. 

З вами знову була trimeria_salix.