ПОРАДИ і ЛАЙФХАКИ для ваттпадівців

Як редагувати свої твори (2)

Хто?

Що?

Де?

Коли?

Навіщо?

Ні, це не моя реакція на ЗНО з англійської мови (або на інші 7, які я здавала, довга історія). ЗНО не таке страшне, як його малюють. А от різні аматорські твори, які не дотримуються правила "5 W" або, інакше, правила хто-що-де-коли-навіщо – реально стрьомна штука. 

ОСОБЛИВО на Ваттпаді. Наші будь-які аматорські письменнички часто забувають описати, який герой (І ТИ УЯВЛЯЮЧИ ВЕСЬ ТВІР ГЕРОЯ ЗЕЛЕНООКИМ ШАТЕНОМ ВКІНЦІ ЧИТАЄШ ЩО ЯКАСЬ ЛЄВА ДІВКА ПРОВОДИТЬ РУКОЮ ЙОМУ ПО ЧОРНОМУ ВОЛОССЮ І ЗАЗИРАЄ ЙОМУ В СИНІ ОЧІ) або не згадують пору дня/хоча б приблизну локацію. Або моє улюблене: наприклад, герой каже, що йому треба кудись іти і йде, а ти не знаєш, нащо він туди йде, чекаєш до кінця твору і... ніхто тобі так і не пояснює, чому той герой звалив в найпотрібніший момент і рандомно з'явився. Це вже уникання запитань "що" (що він там робив) і "навіщо".

Не буду вказувати твір, що недавно прочитала на Ваттпаді, але мене трошки вивів із себе сюжетний поворот, коли головну героїню переслідує якийсь шизофренік, вона знаходить в парку вбиту однокласницю, потім той переслідувач таки ловить її, каже, що все життя хотів саме її за дівчину, блаблабла... 

Чесно кажучи, я люблю забивати на головного героя і слідкувати за другорядними, тому весь твір мене мучило питання: А НАВІЩО БУЛО ВБИВАТИ ОДНОКЛАСНИЦЮ??? Реально. Там навіть не ясно до кінця, чи той переслідувач вбив цю другорядну героїню. Тобто подумаємо логічно: просто посеред сюжету головна героїня натикається на скривавлений труп якоїсь лєвої чувіхи, якої ні до того, ні після того в сюжеті немає, і... все. Серйозно?

Коротше, це правило 5 запитань, придумане, здається, американськими журналістами, видається гіперпростим, але, водночас, трошки губиться у наших власних творах. Викладачка з креативного письма нам колись це показувала на наших же завданнях. Проблема лише в одному – в тому, що АВТОР ЗАВЖДИ ЗНАЄ БІЛЬШЕ ІНФОРМАЦІЇ ЗА ЧИТАЧА. Приміром, у вас є в уяві цілісна картинка головного героя і вам не треба її детально розписувати. АЛЕ ЧИТАЧУ ТРЕБА. Щоб не було потім таких казусів, про які я вже розказувала. Описуйте ВСЕ, що ви бачите і знаєте про героя.

Так само – із якимись подіями. ВИ знаєте, НАВІЩО герой це зробив. Одна справа – якщо ви тримаєте інтригу і не пояснюєте; інша – якщо

заб у/и ваєте (потрібне підкреслити).

Що робити, якщо таки складно описувати все і ви бодай інстинктивно відчуваєте, що щось весь час губиться? Ось вам кілька порад.

1. Перечитуйте твори через деякий час. По-перше, це допомагає загалом редагувати твори, бо ви дивитеся на них тоді вже збоку і можете виправити помилки, яких не бачили як автор. По-друге, є шанс, що через деякий час ви забудете саме ТЕ, що недоговорили у творі. Тобто, читаючи історію знову, вам самим, як читачеві, стане щось незрозуміло. Чогось бракуватиме. Спробуйте зробити так кілька разів – і в наступних творах ви вже свідомо заповнюватимете прогалини, які лишались раніше.

2. Давайте читати свої твори іншим людям. Я кажу не про Ваттпад, бо тут все НУ НАААААДТО суб'єкивно. Відверто кажучи, будь-яка людина, яка хоч трошки пише, повинна мати свого об'єктивного критика, який не побоїться сказати їй в очі всі помилки. Найкращий друг, який рубатиме правду-матку, не боячись образити, мама, вчителька, сусід, троюродна тітка племінниці маминої сестри – оберіть будь-кого, ХТО ВАС НЕ ЖАЛІТИМЕ. Ну поплачете перші кілька разів, а потім шедеври писатимете. Скажу по-секрету: більшість сучасних успішних журналістів чи письменників мають таку людину в своєму оточенні і не можуть без неї обійтися.

3. Зупиняйтеся часом і осмислюйте те, що написали, під час самого процесу. Звіряйтеся з тими ключовими питаннями. Думайте: я все правильно висвітлив? Нічого не бракує? Чим швидше ви почнете бачити прогалини у самому процесі, тим швидше станете справжнім письменником!

4. Ііііі... Все-таки перечитуйте коменти на Ваттпаді. Може, вам якраз підсказали якусь помилку і її потрібно виправити)

В жодному разі не здавайтеся і не бійтеся редагувати і креслити по сто раз твори. Якраз ті, хто редагують і креслять, стають справжніми письменниками. А ті, хто "написав – і вже для мене шедевр" так і лишаються на самотніх сторінках Ваттпаду і отримують від таких, як я, трохи "освіжаючі" коменти. 

До яких авторів належите ви?))

З вами була 

Трімерія ()