Порушувати спокій твій не стану.
Холодний попіл наших почуттів
Розвіяв вітер. Най минають дні,
Ми більше не побачимось. Востаннє
Я двері відчинила в своє серце...
Зачинено. І входу вже нема.
Нехай тепер залишуся одна,
В душі нестерпний біль колись минеться.
А мрії, ті зруйнованії мрії
Про безтурботні та п'янкі часи...
Забути це не вистачає сил,
Хоч викреслити їх я так волію.
Бо в небуття відправив ти, напевно,
Слова, які казала я тобі
У радості, у спокої, в журбі.
Скінчилися ці миті сокровенні.
Ми ще тоді з тобою розуміли:
Не можна залишати все, як є.
І розійшлися. Кожному своє.
Кохання розтоптали і спалили.
І я, і ти знайшли свою дорогу.
У протилежних напрямках пішли,
В минуле зруйнували всі мости.
Ніколи їх не відбудуєм знову.
Любов, що в нас була одну лиш мить,
Тепер із вітром попелом летить.
YOU ARE READING
Червоне І Чорне
PoetryЗбірка поезії на різноманітну тематику. Збірка струн душі, різнобарвних почуттів, відьомської краси, магії шабашів і чарів пір року. Ніжність і сум, радість і меланхолія, цілунки і біль, життя і смерть. Контрасти емоцій, приглушені відтінки чарівно...
