Я досі не знаю, чи можу, чи смію
Відкритись тобі, моя зоряна панно.
В душі ще жервіє остання надія,
Що буду потрібна, щаслива й кохана.
До тебе голубкою білою лину,
Боюся спізнитися, бути далеко.
Рахую до зустрічі кожну хвилину.
Як сумно без тебе, як гірко й нестерпно.
Твій посміх і погляд такі незбагненні.
Ще б знати: ти те ж, що і я, відчуваєш.
Ще б знати: мої почуття - то взаємно,
Бо як далі бути, на жаль, я не знаю.
Усе ще чекаю, що ти відгукнешся
На поклик душі і залишишся поруч.
Кохати чи ні - най все вирішить серце.
Най вирішить - впасти самотньо чи вгору
Летіти, обнявши тебе, моя панно,
У сій нескінченності, зоряній тиші.
В душі ще жервіє надія остання,
Що ти мене любиш, одну не залишиш.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Червоне І Чорне
PoetryЗбірка поезії на різноманітну тематику. Збірка струн душі, різнобарвних почуттів, відьомської краси, магії шабашів і чарів пір року. Ніжність і сум, радість і меланхолія, цілунки і біль, життя і смерть. Контрасти емоцій, приглушені відтінки чарівно...
