Мої друзі стали вулицями.
Де б не була,
Я всюди їх зустрічаю.
Залюднені, широкі, величні,
Вони зустрічають світанок,
Гріються під сонцем мирних днів,
Яких тепер буде вдосталь.
Мої друзі стали тими,
Хто повернув мир
У мою країну.
Кажуть, люди забуваються,
Та моїх друзів
Пам'ятатимуть вічно.
Завмирає серце,
Коли в українському місті,
Йдучи вулицею,
Бачу знайоме ім'я.
Всі міста для мене стали рідними.
Куди б не поїхала,
Я завжди вдома,
Бо всюди маю друзів.
Рани ще не загоїлись,
Особливо ті, що в душі.
Там завжди болітиме.
Та я знаю,
За що ми боролися.
І коли бачу жовто-блакитний стяг,
Усміхнених, вільних людей,
Відбудовані міста,
То розумію -
Це те майбутнє,
Яке ми захищали.
Мої друзі стали вулицями -
Тихі й гамірні,
Строкаті й стримані,
Вони ведуть кудись за небокрай.
Та я б хотіла,
Нестерпно хотіла,
Щоб вони просто
Були живі.
CZYTASZ
Червоне І Чорне
PoezjaЗбірка поезії на різноманітну тематику. Збірка струн душі, різнобарвних почуттів, відьомської краси, магії шабашів і чарів пір року. Ніжність і сум, радість і меланхолія, цілунки і біль, життя і смерть. Контрасти емоцій, приглушені відтінки чарівно...
