Червоне І Чорне

Танець

Бал в розпалі. А музика - це чари,
Які свободу кожному дають.
Невимушено так танцюють пари,
А я самотньо в темряві стою.

Ти - незнайомець. Я тебе не знаю.
Та впевнено ідеш до мене ти.
Галантно мені руку простягаєш.
Так хочеться тобі відмовити.

Ця посмішка легка, лукавий погляд...
Сама не знаю, що в цю мить роблю.
Усе-таки слабка у мене воля,
Бо руку я простягую свою.

Кусаю губи. Важко вже мовчати.
Сором'язливо я прошепочу:
"Пробачте, та не вмію танцювати".
Смієшся ти: "Не страшно, я навчу".

Переплітаєш пальці, обіймаєш.
Одразу ж загубились у юрбі.
"Це просто танець", - думка пролітає,
Проте належу зараз я тобі.

Дивлюсь кудись, лише не в твої очі,
Бо зачаруєш знову ти мене.
Не хочу піддаватися. Не хочу.
Це ж несерйозно. Завтра все мине.

Сплетіння тіл. Умілі легкі рухи.
У танці ми злетіли до небес,
І як же можна музику не слухать,
Коли у ній вмістився світ увесь?

Мелодію так легко відчувати...
Останній рух. Останній крок. Кінець.
Не квапишся мене ти відпускати.
Здивуюсь на секунду я. Але

Цю посмішку легку я знову бачу.
В душі холодній танутиме лід.
Цілунок подаруєш ти гарячий,
Залишиш у моєму серці слід.