Запанує на вулицях спека.
Плавить місто тремке і приречене.
Заховатись кудись я без тебе
Не змогла би. Бо вже засекречені
Всі шляхи що, їх день сей палючий
Розмиває. Тікати вже нікуди.
А повітря густе і тягуче
Тисне груди, і важко так дихати.
Не розгледжу тебе я крізь скельця
Окулярів масивних, затемнених.
Тільки трепетом стомлене серце
Обізветься нахабно і впевнено,
Як знайому я постать побачу
На розпеченій вулиці міста.
Най голками цілунок гарячий
Обпече, як безжалісне літо.
Най обійми жадані обпалюють,
Тільки зараз, назавжди зі мною будь
У задушливій тиші міського дня.
І я жар із грудей своїх видихну.
В лабіринті шляхів, де ся спека
Розтікається містом осяяним,
Ми крізь дощ утечемо далеко,
Віднайдемо прекрасний оазис свій.
YOU ARE READING
Червоне І Чорне
PoetryЗбірка поезії на різноманітну тематику. Збірка струн душі, різнобарвних почуттів, відьомської краси, магії шабашів і чарів пір року. Ніжність і сум, радість і меланхолія, цілунки і біль, життя і смерть. Контрасти емоцій, приглушені відтінки чарівно...
