У кінці вони обидва помруть

Матео 01:06

Матео

01:06

Я знову опиняюся у своїй кімнаті («не повернуся сюди більше ніколи», як же!) – і миттєво почуваюся краще, ніби щойно отримав ще одне життя у комп'ютерній грі, де мені вже встиг надерти дупу фінальний бос. Я не ставлюся до смерті наївно. Я знаю, що мені від неї не втекти, але не обов'язково мчати до неї стрімголов. Залишаючись вдома, я виграю час. Я завжди хотів пожити довше, і в мене досі є можливість не робити собі ведмежу послугу і не виходити з дому, особливо в таку пізню годину.

Я застрибую в ліжко з таким полегшенням, яке можна відчути тільки, коли прокидаєшся в школу і розумієш, що сьогодні субота. Я накидаю ковдру на плечі, знову відкриваю ноутбук та ігнорую імейл від Відділу смерті в якому зафіксований точний час моєї розмови з Андреа, вирішую продовжити читання вчорашнього посту на форумі «Зворотний відлік», від якого мене відірвав дзвінок.

Його написав двадцятидворічний Приречений, на ім'я Кіт. В статусах небагато говорилося про його життя – зрозуміти можна було тільки те, що Кіт був одинаком, який між гульками з однокласниками та пробіжкою з золотистим ретривером Турбо обирав другий варіант. Він шукав для Турбо новий дім, тому що знав: батько вручить собаку першому зустрічному, і його тут же заберуть, такий цей Турбо гарний. Чорт, я б і сам його забрав собі не зважаючи на те, що мав жахливу алергію на собак. Але перш ніж віддати свою собаку, кіт разом з ним в останній раз оббігав всі свої улюблені місця в місті. Його стрічка перестала оновлюватися десь в районі Центрального парку.

Я не знаю, як помер Кіт. Не знаю, чи вижив Турбо чи помер разом із хазяїном. І не знаю, як було б краще. Я нічого не знаю. Я міг би подивитися вчорашню статистику з розбійних нападів та вбивств в Центральному парку в районі 17:40, коли стрічка перестала оновлюватися, але нехай ця історія залишиться в таємниці – для мого власного душевного спокою. Замість цього я відкриваю теку з музикою і вмикаю «Звуки космосу».

Кілька років тому співробітники НАСА створили спеціальний інструмент, який дозволяє записати звуки різних планет. Так-так, мені це також спочатку здалося нісенітницею, особливо тому, що у всіх фільмах говориться, що в космосі немає звуку. Але це не так, звук там є, просто він існує в формі магнітних коливань. В НАСА конвертували їх в доступний для людського вуха формат, і тепер, навіть ховаючись у своїй кімнаті, я можу пізнати чари Всесвіту. (Те, чого явно не вистачає людям, які не слідкують за останніми тенденціями в мережі.) Деякі планети звучать зловісно, як саундтреки до науково-фантастичних фільмів, в яких події розгортаються в якомусь інопланетному світі. Під «інопланетним» в цьому випадку я розумію світ, в якому живуть інопланетяни, а не світ за межами Землі. Нептун звучить як швидка течія, Сатурн якось страшно завиває, і тому я перестав його слухати; те саме стосується і Урану – тільки там ще свистять якісь вітри, схожі на лазерну стрілянину космічних кораблів. Звуки планет — прекрасна тема для розмови в компанії. Це якщо вам є з ким поговорити, а якщо ні — то вони добре замінять білий шум, під який класно заснути.

Я уникаю думок про свій Останній день, читаючи інші історії на форумі «Зворотний відлік» і слухаючи звуки Землі, які завжди нагадують мені заспокійливі пташині співи або тиху пісню китів, в яких одночасно є й щось дивне, щось підозріле, тільки я не можу зрозуміти що. Музика Землі чимось подібна на музику Плутона, в якій одночасно чується шум моря і шипіння змій.

Я вмикаю трек Нептуна.