Оля розплющила очі. Яскраве сонце намагалося пробитися крізь щільно зашторене вікно. Дівчина озирнулася, її друзі лежали нерухомо на підлозі. По рівному диханню вона зрозуміла, що вони живі. Оля почала будити Аню та інших.
— Вставайте, ну ж бо, прокидайтесь! — у паніці повторювала вона, весь час прислухаючись до мертвої тиші.
— Що сталося? — сонно промовила Віка, протираючи очі й здивовано озираючись.
— Схоже, цей так званий маг нас приспав,— відповів Микита, підводячись на ноги.
— Потрібно вибиратися звідси,— пошепки промовила Оля, але, посмикавши вхідні двері, зрозуміла, що зробити це їм буде непросто.
— Має бути інший вихід, — з упевненістю сказала Аня, — але особняк величезний, швидко все не обійдеш.
— Розділімось, — запропонував Микита.
— Це може бути небезпечно, — заперечила Оля, похитавши головою.
— Я візьму Аню, а ти йди з рештою,— наполягав хлопець. — Все одно немає іншого варіанту.
— Не можна йти на такий ризик, — Оля не хотіла навіть думати про те, щоб діяти окремо. Її лякав маг, вона не знала, чого можна від нього чекати.
— Не сперечайся, — з чоловічою владою промовив Нік. — Ми з Анею досліджуємо верхній поверх, а ви шукайте вихід унизу, — закінчив він і, взявши Аню за руку, пішов нагору.
— Ти чого мене схопив? — вирвалася дівчина, здивовано дивлячись на хлопця. — Я що, маленька? Чи ти сам злякався? — примружившись, спитала Анна.
— Та ні, просто так якось спокійніше,— промимрив хлопець, знизуючи плечима.
— Можливо, ти маєш рацію,— промовила Аня, озираючись на всі боки.
Тим часом Оля, Ліза та Віка проходили довгий коридор, який, здавалося, не мав кінця. Почувся скрип. Дівчина здригнулася і, взявши за руки Лізу та Віку, побігла коридором. Наткнувшись на якісь двері, вона відчинила їх та вбігла з подругами всередину. Міцно зачинившись, вони нарешті озирнулися. У кімнаті було темно. Несподівано Олю хтось схопив, спалахнуло полум'я свічки, і вона побачила господаря особняка. Його обличчя було близько та у полохливому світлі здавалося ще зловіснішим.
— Уперте дівчисько! — маг міцно тримав її за плече. — Невже я неясно висловився? Скільки разів мені ще повторити?! Виходу немає!
YOU ARE READING
По той бік дійсності
Teen FictionІноді життя може змінитися, не даючи жодної підготовки та інструкцій. Здавалося б, що може бути особливого у прогулянці парком. Компанія підлітків, що дочекалася весняних канікул, навіть уявити не могла, чим обернеться для них звичайний день. Заміст...
