Глава 16

7 2 10
                                    

Немов змилувалась доля, що дарує змученій душі довгоочікуваний спокій, похмура дощова погода змінилася на яскраве сонце. Свіже повітря змусило відчинити всі вікна, впускаючи його в задушливі кімнати особняка.

На великому ліжку лежав молодий хлопець. Його дихання було тихим і рівним, але бліде обличчя ще мало відбиток отриманих травм.

На нічному столику стояла чаша з водою, піала з прозорою в'язкою речовиною і пахощі, що розповсюджували приємний і терпкий аромат.

Поруч із ліжком хлопця сиділа дівчина. Опустивши голову на руки, вона спала. Її вії здригалися, брови зімкнулися на переніссі, а лоб прорізала скорботна лінія. Ось уже третій день їй снився один і той же сон, позбутися якого вона була не в змозі.

Рух на ліжку змусив дівчину розплющити очі.

— В особняку є ще кімнати, — почувся глузливий тон.

— Дан каже, що ти ще слабкий, тому я тут, — Ольга поправила ковдру й уважно подивилася на хлопця.

— Я в порядку,— маг різко піднявся. Голова запаморочилася, і він застогнавши опустився на подушку.

— Випий, — Оля взяла з таці, що стояла біля ліжка, чашку з рожевою рідиною і подала Максу.

— Не хочу,— зморщився хлопець, відсторонюючи простягнуту руку.

— Не будь дитиною, — терпляче промовила дівчина. — Ці ліки відновлять сили.

— Воно гірке, — примхливо проговорив він.

— Могутній маг, а поводишся, як дитя, — докірливо промовила Ольга.

Досадливо глянувши на дівчину, Максим в кілька ковтків випив ліки та віддав назад чашку.

— Так набагато краще, — усміхнулася Ольга.

— Не говори зі мною, як із дитиною, — звівши брови, промовив Макс.

— Ви, хлопці, завжди так поводитеся, варто вам відчути нездужання, навіть якщо при цьому ви великі маги, — глузливо промовила Ольга.

— Можливо, я й дозволив собі побути слабким, але це все від того, що ніхто не дбав про мене,— серйозно промовив Максим. Його рука стиснула її долоню.

— Але твій батько... — обережно нагадала Оля. — Хіба він не дбав про тебе?

— Я не хотів би говорити про нього, але коли ти спитала, — змушено відповів Максим. — Мій батько піклувався тільки про себе.

По той бік дійсностіWhere stories live. Discover now