Закохайся в душу,не доторкаючись до тіла

Нове життя

-Марк,ти вже дорослий і я хочу тобі дещо подарувати,але ти повинен це прийняти,домовилися?

-Так

Ми спустилися у мій гараж і я включила світло.

-Ого,який крутий моцик,це твій?-здивовано запитав брат

-Уже твій

-Ні,ти що?Я не можу його прийняти

-Можеш,він всерівно мені більше не пригодиться,я ж не буду з животом на ньому їздити

-Ти впевнена,що хочеш його віддати мені?

-Абсолютно

-Дякую Аля-обійняв мене Марк,взяв ключі і зразу рванув кататися.

Я повернулася назад в будинок,де мене чекав Діма

-Тепер уже все?Готова?-запитав усміхнений хлопець

-Так

Хлопець взяв мої валізи і пішов в сторону машини.Я останій раз провела поглядом невеликий зал

-Стільки хорошого тут сталося,але я більше не можу находитися тут.Прощавай будиночок і разом з ним наше щасливе сімейне життя з Денисом

Закривши двері я зразу ж направилася в машину і сіла на переднє місце біля Діми.Дорогою в аеропорт я думала про похорони Дениса,я просто морально не зможу на них бути.Зараз мені треба піклуватися про здоров'я майбутніх дітей,це саме найголовніше.Думаю,Денис мене зрозуміє.

22:00
Ми швидко підїхали до аеропорту,де нас чекав часний літак мого батька і без всяких проблем вилетіли через пів години.Давненько я не літала на літаку,останій раз був у 16 років,коли ми з батьками на літні канікули летіли в Єгипет.Страх у мене наче знаново вселився коли ми взлітали і я одною рукою вчіпилася в Дімину ногу,але коли літак набрав висоту і все нормалізувалося я зразу зрозуміла за що тримаю хлопця і зразу ж відпустила.

-Вибач,я не хотіла

-Та нічого,добре що в тебе хоть нігті не довгі-засміявся Діма і я зразу ж підхопила його сміх

Ці веселі 3 години і 30 хвилин я точно не забуду.Ми з ним за цей час встигли поламати ручку від сидіння,побити три стакана і розлити декілька раз сік та чай на підлогу.З Дімою я забуваю про те,що відбувається у моєму житті,так добре що у мене з'явився такий друг,який завжди піднесе настрій і підтримає.

Коли літак приземлився було вже час ночі і ми зразу ж поїхали до Діми додому.Ми домовилися,що доки я не знайду собі будинок буду жити у хлопця.За весь час поїздки я уважно дивилася у вікно машини на нічне місто.Воно таке красиве,що просто хочеться як найшвидше відчутти на собі життя у такому місті.

Їхали ми 30 хвилин і зупинилися біля шикарної багатоповерхівки.Там напевнощо 50 поверхів від чого мені дух захоплювало ще більше.

Зайшовши в середину Діма зразу направився в сторону ліфту,а я ледь плентаючись йшла заді нього.Валізи нам занесуть через декілька хвилин і я вже не могла дочекатися коли вдягну свою улюблену цільну піжамку кролика,вона така няшна.

Ми піднялися на останій поверх і пішли в кінець довгого коридору.Там було лише 4 двері і наші останні.Коли Діма відчинив їх то я зразу завмерла на місці,бо такого точно не очікувала побачити.

*****************************
Оу,щось так не цікаво.Чому так мало⭐? Я ж виділяю час і пишу,хоч сама з температурою зараз лежу.Давай більше активу мої хороші☀.