Шалена Сім'я BTS

Важкий Вечір

Юнгі закрив двері і я побігла до танцювальної студії. Там вже чекали нашу хореографи.
-Доброго ранку, Ел. Де Юнгі?
-Доброго ранку, він зараз буде.
-Добре.
Я почала робити розтяжку і всяке таке, щоб розігріти м'язи. Через хвилин 5 Юнгі також зайшов до студії.
-Доброго ранку.
-Доброго Юнгі. Робіть розминку, а я зараз буду.
-Так добре
Юнгі почав займатися. Його футболка задерлася і я побачила його прес.
-Мм.. Юн. Скільки ми вже у одній кімнаті, я ніколи не бачила твій прес.
-ОЙ. - Юн поправив футболку- та я наче нічого не приховував, та й прес у мене не супер.
-Та ні, чого ти? Класний прес. - я обожнюю робити йому компліменти, бо він одразу так соромиться. Це так уву😍 У цей момент зайшов хореограф.
-Ну що, розімнулися?
-Так.
-Добре значить почнемо. У вас є спільна пісня " 오후".
-Є...
-Якщо вона спільна то і танець повинен бути спільним.
-І...
-Так, не перебивай мене Ел!
-Добре, вибачте.-далі весь час ми танцювали. У кінці хореограф сказав.
-А на останній ноті ви маєте або поцілуватись або ти застрибуєш на нього.
-Я застрибну. Інакше ніяк! - звичайно Юн хороший, але не на публіку і я його не люблю як хлопця щоб це зробити. Уявіть як на це Армі будуть реагувати? Я краще не ризикуватиму...
-Так, нехай застрибне. Якщо вона мене не зламає.
-ЕЙ! - я вдарила його по плечу
-Та я жарту-усміхнувся Юн
-Все, добре. Тоді ще повторимо і ви вільні.
-Ага- сказали ми одночасно з Юном. Далі ми ще декілька разів потанцювали і нас відпустили.
-Ох, це було важко...
-І не кажи, особливо ти коли застрибувала на мене.
-І не кажи... СТОП ЩО? - я дала йому підзатильника
-Та ну, що ти? Я ж жартую.
-Все я обідилась, не рухай мене! - я пішла у нашу кімнату і закрилась щоб переодягнутись. Ну якщо чесно я не образ лась на нього, як на цього котика можна ображатись? Я переодягнулась в шорти і топ, заплела хвости і відчинила двері. Юнгі спав під дверима... Ну ну, як це на нього схоже...
-Ей, Юн. Іди поспи. - я легко доторкнулась до його плеча. Він встав і пішов у кімнату.
-Відпочинь, цукровий кіт-посміялась я.
-Ага... - сказав сонний Юн
Я спустилась вниз на кухню і сіла обідати. Ну я була не голодна тому взяла тільки воду і суші.
Ну і як же не взяти чогось для Юна? Я взяла йому хінкалі, чай і побільше м'яса. Він до всього бере м' ясо. Поки хлопці обідали за столом, я пішла до Юна.
-Юн,поїш. Ти добре потрудився.-він відкрив очі, а потім і сів на ліжку.
-Ам... Так, добре... Дякую. А от Скажи, чого ти так про мене піклуєшся?
-Ну напевно тому що ти мій хороший друг? І я тебе люблю ЯК ДРУГА. А шось не так?
-Та ні, все так. Просто ти більше ні про кого так не піклуєшся...
-Просто ти найбільше працюєш і сам нічого не їш. Тому і підгудовую тебе🙃
-Мм.. Ясно. Я тоді поїм?
-Так звичайно. - В цей момент до кімнати зайшов Чонгуккі, добре що перед тим він постукав.
-Ел, можна тебе?
-Так звичайно, Юн пізніше договоримо...-я пішла до Чона і зачинила за собою двері.
-Слухай, Ел... Не хочеш погуляти, поговорити?
-Оу, так я не відмовлюсь.
-Тоді давай через 10 хв Зустрінемось у низу.
-Добре. - Ура! Нарешті, він почав звертати на мене увагу! А якщо це щось погане? Та ні, дурниці. Я спустилась в низ і чекала на Чона. Повз проходив Хося
-Чого сидиш? Кого чекаєш?
-Та так, Гука чекаю. А ти чого ходиш?
-Я за водою прийшов.
-Ясно.
-Ну я піду?
-Хах, звичайно. Йди) - Хобі пішов і прийшов Чонгук.
-О ти вже тут? Йдемо?
-Так, так пішли👌- ми вийшли на вулицю.
-Куди підемо, Чон?
-Ну не знаю. Можливо у парк? Там зараз не багато людей.
-Так, пішли. - Ми попрямували до парку. Говорили ми про все на світі😁 але у парку мене чекала така розмова...
-Слухай, Ел... Скажи чесно, що ти Відчуваєш до Юнгі хьона?
-Та нічого, він просто мій хороший друг.
-Прости ти так піклуєшся про нього... І це так дивно. Ніби ти його любиш.
-Що? Ні! Звісно ні! Ми просто дуже хороші друзі. Я його люблю тільки як друга.
-Ясно... А до мене ти щось Відчуваєш?
-Не кажи, не кажи цього Ел-подумала про себе я-Я... Я тебе... Люблю... - що ти робиш?! - ЯК ДРУГА!
-Як друга?
-Так... А ти до мене?
-Теж люблю, як подругу.
-Ясно.
-Слухай, може морозива?
-так давай. Я тут на лавочці почекаю.
-Добре,а тобі яке?
-Лаймове, дякую... - Сказала я і Чон пішов по морозиво. - блін, що ти робиш Ел? Якби я сказала правду то можливо і він дізнався би правду, і мені у своїх почуттях зізнався? Ну блін... - думала я. Але мої думки перебив Чон.
-Про що думаєш?
-Та нічого, о морозиво. Дякую.
-Смачного!
-І тобі.
Ми ще довго гуляли, і в кінці Чон сказав...
-Ел, я давно хотів сказати, що... Я тебе люблю... Ти станеш моєю дівчиною? - Чон подивився мені в очі.
-Е... Так, так я стану твоєю дівчиною. - ми поцілувались. Але найгірше те, що він дуже високий і мені не зручно, потрібно ставати на носочки. Потім ми ще довго гуляли і під вечір пішли додому. Нас вже чекали хлопці.
-Ой , голуби. Ви чого так довго? - запитав Джин~а
-Ми гуляли Джинні.
-Ми зустрічаємось.
-Чон, що ти робиш! - Я не хотіла про це комусь зараз казати.
-Ого!
-Що?
-ви хоч знаєте на шо йдете?
-Та порадій те за них!
-Ел?
-так, Юн?
-Можна тебе?
-Так... Я зараз Чон.
Я відійшла в сторону з Юнгі. Хлопці почали шукати якусь цікаву дораму,не звертали на нас увагу.
-Ел, це правда?
-Юнгі... Так, це правда...
-Я дійсно за вас радий, але хочу щоб ти знала...
-Так...
-Ел, я кохаю тебе... - на його очах я побачила сльози. - якщо він зробить тобі боляче я його вб'ю. - я Обняла Юна.
-Юн... Котик, не плач. Вибач, я не знала що зроблю тобі так боляче...
-Ми ж залишимось друзями?
-Звісно, Юн! Я з тобою ніколи не перестану дружити!
-Дякую, Ел... Вибач...
-За що ти вибачаєшся?
-За те що люблю тебе...
-Юн, будь ласка... Не вибачайся. Ти мені робиш боляче...
-Вибач, Ел! Вибач...
-Все, дійсно... Хватить, не плач котику.
-Добре.
-Йдемо до хлопців?
-Так, звичайно. - Я відпустила Юна з обіймів і усміхнулась йому, він зробив це у відповідь. Я побігла до хлопців, Юн пішов наверх. Я сіла до Чона і ми почали дивитися дораму. Але я ніяк не могла перестати думати про кота.
-Чон, я зараз... - я пішла до Юнгі. Я відчинила двері і побачила у його руках лезо.
-СТІЙ! ЮНГІ НІ! - я підбігла і відібрала у нього лезо.
-Не роби цього Юн, будь ласка... Ти робиш мені боляче.
-Ел, для чого мені жити якщо я знаю, що кохана людина вже не може бути моєю?
-Юн, будь ласка... Ти тільки гірше робиш. Хто зна? Може завтра ми будемо разом? Я люблю тебе також, просто Чон...
Головне те що я і тебе люблю, це не варте твого життя. Якщо тобі буде краще, я кину його...
-Ні, будьте разом. Вибач за те що роблю боляче... - я Обняла його.
-Юн, ти завжди будеш моїм хорошим другом. Завжди! Не роби мені боляче, ніколи...
-Добре...
-Поспи краще, Відпочинь. Я прийду пізніше.
-Добре. - я вийшла з кімнати і пішла до хлопців.
-Все добре?
-Так, Джунні, все добре. - Весь вечір мене не покидали думки про Юнгі. Я не могла зустрітись з Чоном і знати що цим я роблю боляче своєму другу. Дуже хорошому другу....

Як вам? Якщо тобі подобається то став зірочку.
Кумао~💜