Шалена Сім'я BTS

Я Несу Одне Нещастя

Вибігши в коридор ми побачили ніж... Він був на підлозі. Я зачинила за собою двері у кімнату, в мене покотились сльози. Мені стало дійсно страшно... Юн взяв мене за руку
-Ел, я з тобою. - у відповідь я просто промовчала. Ми наблизилися до кімнати Гука. Я підійшла ближче до дверей і заглянула у кімнату. Я бачила Чонгука і Те у різних кінцях кімнати. Гук сидів і закривав лице руками, Техьон також сидів, але його рука тримала його ліве плече.
-Те, з тобою все добре?!-дуже шокованою сказала я і підбігла до Те. За мною у кімнату зайшов Юнгі.
-Так, все добре-ледве сказав Те. Я одразу зрозуміла, що у нього точно не все добре.
-Покажи плече!
-Що? Для чого?
-Я сказала покажи плече! - він забрав руку з плеча, я побачила кров. Мені стало страшно знаходитись у цій кімнаті. - Юн, візьми Те, перев'яжи руку... Викличи швидку! Зроби щось! - Видно було, що Юн трохи розгубився. Але він швидко зібрався і взяв Те. Вони пішли вниз.
-Ел, ти будеш тут? - запитав я в мене Юн
-Так, я хочу поговорити з Чоном... - Хлопці вийшли. Я зачинила за ними двері і сіла на ліжко Гука. В мене ще більше покотились сльози. Я просто мовчала, так само як і Чонгук. Мені ще ніколи не було так боляче за мій вибір і одначасно добре. Я вже думала над тим щоб покінчити із собою, адже приношу одне нещастя. Я сіла навпроти Чона. Я забрала його руки з лиця і просто тримала їх. На диво він перший сказав мені..
-Ел... Я не хотів робити тобі боляче, ображати. Вибач. ВИБАЧ! - останнє "вибач" він викрикнув і знову закрив лице руками.
-Чон... - я сіла подальше від нього... - не вибачайся... Будь ласка... Ми двоє винні... - я стала не просто плакати, а ревіти- це ти мене вибач. Я просто перестала любити тебе... Я кохаю Юна.
-Це Хьон налаштував тебе проти мене, так? Це ж так, правда! - дивився на мене заплаканими очима Чон.
-Ні... Ні, це справді не він. Це лише моє рішення... Вибач. Мене... - я дивилась в підлогу
-Ел, не захищай його. Скажи мені правду... - він "підняв" моє обличчя, щоб я могла подивитись на нього. Та я одразу забрала його руки.
-Ні, це лише моє рішення! Він тут ні до чого! -я дивилась на Чона.
-Вибач..- він відійшов
-Не вибачайся!
-Ауф.. Так... Добре... - він дивився то на підлогу то на свої руки.
-Ем... Чон?
-Так?
-А що з Те? Це ти його так...? - я налякано дивилась на Гука
-Так, я...
-За що?
-Він сказав, що ти погана... Він казав, що ти не могла прийняти рішення сама і тому подібне. Я не витримав і... Сама бачиш... - я подивилась на Чонгука
-Тобто, ти захищав мене? - я розгубилась.
-Так,Ел - я обняла його
-Я все розумію, але... Навіщо аж так?
-Бо я кохаю тебе! - він сказав це дуже тихо.
-Чон... - я відійшла - не вбивайся так за мною. Я хочу щоб ми залишились хорошими друзями. Це ж так? Ми будемо друзями?
-Так, Ел... Друзями... Хорошими...
-Будь ласка... Вибач мене... Я просто більше не кохаю тебе😭.
-Ти теж не вибачайся. Я тебе розумію. Ми будемо друзями. - він сумно дивився на підлогу. - я піду подивлюсь до Те, вибачусь...
-Так, я теж подивлюсь до нього. - ми вийшли з кімнати. Я спустилась першою Те сидів на дивані, а Юн стояв у стороні з телефоном. Я підійшла, підсіла до Те.
-Ти як?
-Ну таке-Він показав рану
-Ам... Ну так.. Коли швидка буде? - я вирішила змінити тему. Не найкраща вона, але все таки.
-Юн, вже Дзвонить.
-М... Ясно-я відвела погляд і побачила Гука який також хотів вибачитись перед Те. Тому я пішла до котика Юнгі
-Те, я відійду?
-Так, добре-я пішла до Юна. Він дивився у вікно тому я обняла його зза спини. Він повернувся й усміхнувся мені, я відповіла взаємністю. Він сказав останнє слово "допобачення" і скинув виклик.
-Коли швидка буде? Як рана Те?
-Швидка скоро буде, рана глибока. Це погано. А як Гук? Що з ним?
-Він сказав, що таким чином захищав мене... - я почала більш детально розказувати все Юну.
-Ого, тобто...
-Так... Саме так, він мене кохає, і тому так захищав. Але я попросила його щоб ми просто залишились хорошими друзями і він сказав, що не проти.-я подивилась на Юна.
-М... Ясно. Але я не думаю, що все настільки просто - він подивився на стелю
-Що ти маєш на увазі? - я була трішки в шоці якщо чесно.
-Ой, та забий. Не важливо. - він вже усміхався мені
-Ну добре.. - якщо чесно я горіла бажанням почути, що він мав на увазі. Але я подумала, що зараз не час. Я вирішила подивитись на Те і Гука, біля них вже зібрались всі інші й бурно щось обговорювали. В стороні стояли лише ми.
-Юн?
-Так?
-Пішли до хлопців
-Ага, йдем- ми підсіли на диван до них. Хлопці  говорили про рану Те і чому Гук це зробив. Те і Гук просто мовчали, до них не могли достукатись. Тому я вирішила вмішатись в розмову і виправдати хлопців, хоча б трохи.
-Та вони не винні... Це моя вина. Те почав захищати Гука, а він в свою чергу мене... Зав'язався конфлікт. Вони обоє чимось праві, а чимось ні. Давайте забудемо і почекаємо швидку тихо і спокійно.
-Дякую - сказали Гук і Те.
-Але ж це не виправдання ножу! - сказав Джин
-Ножу, розумієш?! - доповнив Джун
-Так, розумію. Давайте ТИХО посидимо. І все обдумаємо, доки не приїде швидка.
-Добре - сказав Чімін і всі одразу затихли. Та не довгою була наша тиша. Приїхала швидка. Гучна сирена...

Чекаєш продовження? Став зірочку.
Кумао~🖤