Шалена Сім'я BTS

Хм... Мені Приємно

-Я піду... - сказав Гук і став з ліжка.
-Так, добре-відповіла я. Гук вийшов з кімнати і не зачинив за собою двері. Просто ненавиджу коли так роблять. Я встала зачиняти двері. Юн вже залипав в телефон, підійшовши до дверей я підслухала розмову. Малу частину розмови Гука і Чіміна.
Цитую:
-То як ви? Все нормально? Помирились?
-Так, але я всерівно буду її добиватися.
-Навіщо і як? - мене це теж цікавило
-Ну не знаю... Буду піклуватися про неї, більше часу з нею проводити... Гуляти, ну ти зрозумів.
-Ну так. Але я не думаю, що у вас все вийде. Ти ж бачиш як вона кохає Юна... Мені б таку дівчину...
-Ти не віриш в золотого макне Чон Чонгука?
-Ну для початку ти вже не макне, а по друге ти не зможеш бути з нею. - тихо відповів Чімін
-Ну і не вір. - Гук пішов до себе, я побачила що Чім почав вдивлятись в наші двері і вирішила найкращим варіантом зараз буде їх зачинити. Я це і зробила, я швидко побігла і лягла біля котика Юнгі. Я почала говорити всяку дурню щоб просто зробити вигляд що я нічого не чула.
-Що дивишся?
-Та так, обробки зі мною і тобою
-Нас шиперять?
-Ой, найбільше.
-Коли ми їм про це розкажем?
-Ти спочатку стафу скажи...
-Ну так 😐-до кімнати зайшов Чіма, він не стукав. Це мене трохи вибісило тому...
-Ей, чому без стуку?!
-Та просто, а що?
-Та можливо ми дечим зайняті, а ви без стуку.
-У вас є замок, і якщо б ви були зайняті зачинились би-ну так, у нас на дверях є замок і логічно буде зачинятись весь час. А то ходять тут, без стуку. Чімін продовжив-Ну так от, чого я прийшов. Те забрали в лікарню на 3 дні. Там йому всякі перев'язки будуть робити і тому подібне. І сказали, що йому ще пощастило. Якби Гук його вдарив ножем трошки правіше то він втратив би більше крові...
-А як Гук? Він не такий сумний вже?
-Не знаю, не бачив - скав Чіма, але ж я знала правду. Часно було не приємно чути від цього ангела брехню. Можливо і я погано зробила, що підслухала їхню розмову. Але це вже не змінити.
-Ясно - Юнгі весь час мовчав, і я вирішила поговорити і з ним - А ти що дивишся?
-Я ж вже казав  обробки з нами. Це так мило...
-Ого, я вперше від тебе таке чую Юнгі хьон! - здивовано сказав Чіміні
-Ахах, він вже багато так говорить, Чім. Звикай-я усміхнулась і подивилась на Юнгі. Він також усміхався і дивився на мене. Його очі такі чорні і бездонні...
-Ну ще звикну. Я піду.
-Так, бувай-я все далі дивилась на Юна, а він на мене. Чімін вийшов, а я пішла зачиняти двері на ключ.  Зачинивши двері я забрала в Юна телефон і поклала його на маленький столик біля ліжка. Він усміхнувся мені, взяв мене за талію... Його одна рука тримала мою ляшку, а друга спину. Його лице було ще ближче до мого, відстань між нашими губами була менше 3 см, я відчувала його теплий подих. Я закрила очі і ми розтанули у гарячому поцілунку. Він прикусував мої губи, наші язики переплітались. Я вирішила, що немаю тратити дарма час і почала знімати з Юна футболку. Він знімав мої шорти, його руки "гуляли" по моєму тілу. Ми все далі цілувались, я не хотіла щоб це закінчувалося... Він кинув мене на ліжко, а далі ви самі зрозуміли.
Прокинулась я на ліжку в обіймах теплого Юна, я повернулась до нього лицем і цілувала його в лоб, щоку, носик і від цього він прокинувся.
-Доброго ранку, сонце! - сказав своїм хриплим голосом котик Юн, і усміхнувся мені.
-Доброго - я усміхнулась у відповідь і поцілувала його, його губи були такими м'якими як зефір... Я знову обняла його.
Мені потрібно було в душ, почистити зуби і так далі. Я почала вставати але згадала, що зовсім без одягу. Я окуталась в ковдру
-Юн, а де мій одяг? - я оглянула нашу кімнату і побачила мою порвану футболку на стільці, а шортів я взагалі  не бачила. Я подивилась на Юна, і вказала пальцем на порвану футболку.
-Та, я нечайно. Це було в пориві пристрасті. - Юн взяв свою футболку вона була ззаду нього і протянув мені-одягай. - я взяла футболку і вдягнула на себе. Вона була мені такою великою, і це круто. А ще вона пахла Юном, тобто не духами ні. Саме ним..
Ох, це ідеальний запах... Я встала з ліжка і попрямувала в душ. Нам пощастило, що він був у нашій кімнаті. Тобто тільки для нас. Я помалу почала йти, у дзеркалі побачила, що Юн пялиться на мою 5 точку (скажемо так).
-Ей, куди дивишся?-я обернулась і подивилась на Юна
-А ти ще чогось соромишся? Я ж бачив тебе вночі... Сама знаєш - він усміхнувся і подивився  мені в очі. Я просто усміхнулась і пішла. Після душу я одягнулась, тири пири, тралі валі. Не буду углублятись в ці дрібниці. Близько 10 години ми з Юном вже виходили з кімнати і йшли на кухню. Всі (окрім Те, бо він в лікарні) вже почали снідати, не було лише нас.
-О, з'явились! - викрикнув Джун.
-Добре вам було вночі? - Хобі пошло усміхнувся. Я вже казала, що він дуже пошлий?
-Так, дуже-сказала я і подивилась на Юна, він точно був в шоці, бо я це сказала при всіх. Він прошепотів мені на вухо
-Хм, мені приємно - він усміхнувся, і в голос сказав - я тебе кохаю, сонце. - я поцілувала його. Але далі я побачила Гука, який дивився на нас без жодної емоції...

Чекаєш продовження? Став зірочку.
Кумао~🖤