Шалена Сім'я BTS

Це Було Важке Рішення

Я звичайно немаю чогось проти нього, але після нашої розмови у мене появилачь неприязнь до нього. Я хотіла піти у кімнату, але не тут то. Все не так просто.
-Слухайте, хлопці. Мені зараз потрібно дописати пісню, я піду. Хочу побути сама в тишині...
-Ел, я йду з тобою-голосно сказав Гук.
-Я і сама із піснею впораюсь. - я пішла, але він догнав мене.
-Чому ти ховаєшся від мене?! Чи я тобі вже не подобаюсь? Ти кохаєш Юнгі Хьона?
-Я не хочу тратити свій час на тебе. Ти б подобався мені далі якби не був таким ревнивим! Ти контролюєш кожен мій крок, це вже не нормально Чон!
-Ел, вибач мене дурня! Я не знав, що ти так на це реагуватимеш...
-Кхм... Тобто ти думав я буду вся така рада і кричати на весь дім "ОЙ, Чон Гуккі  як добре, що ти відносишся до мене як до іграшки і контролюєш кожен мій крок. Це так круто! Вау, ти такий молодець!" так, ти цього чекав? - вже голосніше говорила я
-Ел, ні... Я думав що ти повинна бути весь час зі мною бо ми зустрічаємось. - сумно сказав він
-Слухай, ти мене вже так вибісив. Давай вечером все з хлопцями обговоримо і вирішими хто правий. І вже там я скажу чи будемо ми зустрічатись далі.
-Ел... Будь ласка.... - не встиг він договорити, як я зайшла у свою кімнату і зачинила двері. Я сіла у кутку  і почала все обдумувати.
-Навіщо я погодилась? Більше проблем ніж любові чи того самого щастя, а пройшло всього лиш декілька годин. - добре що сьогодні у нас щось типу вихідного і я можу все добре обдумати і ні на що не відволікатись. У двері хтось постукав.
-Гук, якщо це ти, то йди. Я не збираюсь тобі відчиняти! - крикнула я
-Це, я. Юнгі, Ел відчини. - я пішла відчинити двері.
-Дякую, Ел.
-Та нема за що.
-Що він цього разу намолов? Мені вже бити його?
-Ні, Юн. Не треба нікого бити. Просто розумієш, я вже сама жалію що почала з ним зустрічатись. Він став інакшим. Він відноситься до мене як до особистої речі... Це нормально? Можливо так всі роблять? - Юн став переді мною
-Ні, звісно ні! Ніхто не має права так відноситись до тебе. - він обняв мене. - він казав ще щось погане?
-Ні, Юнгі. Нічого...
-Добре, ти не хочеш обговорити це все з іншими вечером? - він подивився на мене
-Так, Юнгі хочу. І хочу вирішити чи залишатись мені з ним надалі. - я опустила голову. Мої очі почали наливатись сльозами. Юнгі це помітив і став переді мною на коліна(я сиділа на ліжку).
-Ел, не плач. Якщо цей покидьок робить тобі боляче,ображає кинь його. Скажи мені, я поговорю з ним. Хоча, це твої стосунки-Юн встав і відійшов трохи у сторону-я немаю права тобою командувати. Вибач.
-Юн, не вибачайся. Просто обніми мене-я подивилась на нього, і з мого ока покотилась сльоза. Юнгі підійшов до мене і Обняв -дякую, Юн...
-Не плач, Ел. Я не хочу бачити твої сльози. Просто Скажи вечером своє остаточне слово, і тобі Стане краще.
-Так, добре Юнгі, ти правий. - я почала плакати.
-Ей, ти обіцяла. - він подивився Мені в очі-не плач, все добре.-я не могла нічого сказати, тому просто закрила очі руками, щоб не показувати йому сльози. Але ясно що він одразу все зрозумів. Він обняв мене, сильно обняв. Ми сиділи так ще довго. І я заспокоїлась. Його обійми це щось чарівне... Він сам чарівний...
-Дякую, Юнгі. Ти мені дійсно сильно допоміг. Я це дуже ціню. - я  подивилась на нього, але одразу опустила погляд на землю.
-Ел, це тобі дякую за твоє існування.. Ти дуже хороша подруга... - він став дуже сумним -нажаль подруга...
-Котик, вже можливо і не подруга. Дізнаєшся вечером- я усміхнулась. Але схоже він не зрозумів до чого я веду і дуже розгубленно сказав мені.
-Тобто, ми не друзі? - на його очах були видні сльози-так?
-Ні, дурнику. Друзі, а може й щось більше - я Обняла його. Я не хотіла його більше відпускати. Я нарешті зрозуміла кого люблю по справжньому. Юнгі, дійсно чудовий. Чому я цього раніше не розуміла? Чим мене взагалі зачепив Чонгук? Я в котре переконалась, що Юнгі найкращий. Він мене так підтримує і допомагає. Шкода, я не цінила цього раніше. Але від сьогодні все по іншому.
Я вже знаю, що буду казати вечером...

Вже скоро продовження. Якщо тобі подобається став зірочку.
Кумао~🖤