Вігуки❤️

684 53 1
                                    

POV Техьон.

Я прокинувся, біля мене нікого не було. Перше про що я подумав "де я і чому я тут?". Я встав з ліжка, моїх речей не було. Я пам'ятав які кімнати були у друзів, але їх там не було. В одній з кімнат спав Чонгук.
-Ох, мій кролик... Ти так солодко спиш... Так про що це я. Потрібно його збути. - я підійшов до Гука, він такий милий. Ой все, я закохався... Сильно закохався... Я почав його бутиди, спочатку я просто порухав його плече. Він продовжував спати і я почав говорити
-Гуккі, Чонгуккі... - він ще довго не прокидався тому я пішов на крайні міри і крикнув - ЧОН ЧОНГУК! ПРОКИДАВСЯ! - і так, він прокинувся.
-Ай, чого тобі?
-Нікого нема, речей теж. Ми залишились самі.
-Що ти верзеш? Не бреши.
-Та я правду кажу. Сам іди перевір! - чонгук неохочу став з ліжка і почав оглядати кімнату не знайшовши речей пішов дивитись чи є інші. Я залишився в номері. Я сидів на ліжку, а ні лежав. Я побачив його куртку яка була з краю і взяв її. Вийшов з номеру і пішов в хол. Через деякий час туди спустився Чонгук.
-Це жарт чи все дійсно так?
-Це не жарт. Я сам прокинувся, нікого нема, речей нема. Один ти спав.
-Ого. Ну а як ми додому доберемось?
-Сам не знаю. Але якось точно.
-Айщ! Мені холодно... - ну так погодка була не найкраща, мені самому було холодно.
-Ходи до мене я тебе загрію...
-Що?
-Що? Я сказав йди сюди, в мене твоя куртка.
-А так, точно... Мені напевно почулось.
-А що ти чув?
-Не важливо. - він забрав куртку і почав одягати. Я не міг відвести від нього погляд. В середині таке дивне відчуття, все перемішалось. Це так дивно. І я опису це як дівчисько. Фу.
-Чому ти на мене так дивишся? Щось не так?
-Та ні, все так. - я швидко відвів погляд в сторону. - я думаю нам можна зловити попутку і доїхати до готелю. Вони є там точно мають бути.
-Мають. - ми вийшли з готелю в якому нас залишили чи забули. Скоріш залишили, план Елвай я знав. Тому коли вже трохи "відійшов" від просоння зрозумів у чому справа. Але нічого не казав Гуку. Ну так... Буде дивно якщо я розповім.
-Чому мовчиш, нічого не кажеш? - Чонгук став перед мною. - ти якийсь сумний. Все добре Те?
-Та просто, нема про що поговорити... Все добре.
-Точно? - він поставив свою руку мені на плече і усміхнувся. Я усміхнувся у відповідь
-Так все добре. Нам потрібно вийти на трасу щоб зловити машину.
-Так, йдемо. - ми вийшли до траси. Машин не було, ані душі. Ну так, хто буде ходити по вулиці о 3 ночі? Хіба божевільні і такі ж ідіоти як ми.
-Слухай, Те... Ти нічого не хочеш мені сказати? - я подумав що він може мене у чомусь запідозрити, і мені стало страшно.
-Ні. А ти?
-Теж. - Блін, ну чому я не сказав, все ж могло бути інакше?! Ну нічого, якось іншим разом. Ми стояли в тиші чекаючи машину хвилин 30.
-Мені набридло Гук, і ще я замерз. Пішли пішки?!-я нахмурено дивився на нього.
-Тобі холодно?
-Е... Так. - я не зрозумів до чого він веде, але я сподівався на обнімашки.
-Ну може ми підемо в готель?
-Ні! Ми підемо пішком Чон Чонгук.
-Оу, ну добре Кім Техьон... - ми пішли. Мені ставало все холодніше. Ці 2 дні у Пусані було холодно, холодний вітер. А у ночі взагалі капець, я думав що стану льодом швидше ніж ми дойдемо. Я почав тремтіти від цього чортового холоду.
-Те, ти в порядку? Ти так трясешся і твої зуби так клацають...
-Я в нормі... Мені просто холодно.
-Та ясно, що холодно! Ти в одній лише футболці.
-І що ти пропунуєш?
-Візьми мою куртку або... - мене вже зацікавили ці слова Чонгука
-Або що?
-Або обніми...
-Що?
-Обніми! - він зупинився і дивився в мої очі, я все ще тремтів від холоду, але підійти я не міг. Чи то була гордість чи то я туплю... Він сам обняв мене. По моєму тілу прошлись мурашки, я одразу загрівся. Навіть перегрівся... Я не хотів його відпускати, з ним так добре... Пообнімавшись він трохи відійшов - тобі стало тепліше Кім Техьон?
-Так - я потирав свої руки щоб загріти, хоча мені вже давно було тепло.
-Мені здається ні. - він знову обняв мене, але сильніше. І ці обійми були довшими. Перебила нас машина яка їхала ззаду. Тобто ми почули її і почали зупиняти, я так не хотів виходити з його обіймів... Але довелося.
-а вам куди хлопці?
-Нам до готелю "...."
-Нам по дорозі. Сідайте.-ми сіли в машину. Чоловік підвіз нас до готелю, ми вийшли подякували і стали перед входом. Чонгук вже хотів заходити але я взяв його за руку, підтянув до себе і поцілував. Я не хотів його відпускати. Ми ще декілька хвилин стояли обіймаючись.
-Кім Техьон я люблю тебе.
-І я тебе Чон Чонгук. - ми зайшли в середину. Нам не потрібно було жодних пояснень чому нас залишили і хто. Точніше Чонгуку адже я знав правду. Все було так просто... І чого я боявся... Дякую Ел. Подумав я коли ми вже лежали в ліжку і майже спали. Чонгук вже заснув я любовався ним, такий милий кролик. І він мій. Я поцілував його в лоб
-Солодких снів, мій милий кролик. - я також заснув.

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.



Ой щось автора потянуло на Вігуків.
Якщо тобі подобається став зірочку💙
Люблю💜

Шалена Сім'я BTSWhere stories live. Discover now