— Кирило, ти живий?! — Холмогоров прийшов до тями від того, що хтось досить відчутно плескав його по щоках. — Агов, пацан! Скажи що-небудь!
— Та живий я, живий... — мугикнув Кирило.
— Я тебе зараз вб'ю! — радісно пообіцяв Сашко.
— Це якось... нелогічно!
— Та мені по барабану! Ти знову втік від мене за черговим маніяком! І знову...
«Господи, гарно то як! — подумав Кирило, водячи очима навкруги. — Свіже повітря, Сашко гарчить, як завжди, і ніяких тобі психованих отруйників... Куди він, в біса, подівся?!»
— Де професор?! — Кирило сів, роззираючись навкруги. Під ним була зелена трава, отже, його витягли на двір з отруйної веранди.
— Чортам в пеклі свідчення дає твій професор! — різко відповів Сашко. — А тушка його — онде валяється! Тобі-то як вдалося протриматися до нашого приїзду?
— Берлінська лазур, — Кирило знову озирнувся.
Він сидів на дворі, руки й ноги були вільні від скотчу. На вулиці, під воротами, стояло дві поліцейські машини. Між ними, явно задоволена такою увагою, хизувалася тюнінгом «бісова тачка». Хоча чого це вона бісова?! Машина, як машина! І геть не винна в тому, що схиблений маніяк обрав своєю ціллю її водіїв.
— Як ти мене знайшов? — з підозрою запитав Холмогоров у Сашка. — Ти що, «маячок» в мій телефон поставив?
— Ти ідіот?! — обурився Сашко. — Чи може мене тримаєш за повного дурня?! «Я помилився»! — передражнив він. — Та скоріше небо на землю впаде, ніж ти вимовиш ці слова! Тебе так на них перекосило, що я одразу зрозумів — ти мене дуриш!
— Як ти мене знайшов?! — вже більш нетерпляче перепитав Кирило.
— Та просто подзвонив твоїй Віталіні! Вона сказала, що де ти, вона не знає, але дядько викликав таксі і поїхав на дачу. Нескладно було здогадатися, хто кермує тим таксі! Я щось не второпав: чого ти знову сам один поперся з ним розбиратися?!
Кирило відвів погляд.
— Думав, що впораюся.
— Думав він! Поїхали до шпиталю. Свідчення поліцейським напишеш там, я вже домовився.
— Не треба до шпиталю! — заблагав Холмогров. — Я майже здоровий! Я прийняв антидот, а потім... — він прикусив язика, але дещо запізно.
— Що? — насторожився Сашко. — Що — потім?! У що ти ще встиг вляпатися, поки я бігав по поліцію?
— Ні в що я не вляпався, поки ти вештався невідомо де! — відбрикувався Кирило. — Тобто, крім маніяка — більше ні в що!
— Я вештався?!
— Ну а хто?! Я ще трошки не при собі, бо я ж постраждалий! Мною навіть лікар опікується.
— Де? Хто? — закрутив головою Сашко.
— Та ось же! — Кирило тицьнув в нього пальцем.
— От йолоп! — буркнув Сашко з полегшенням.
«Могло ж і примаритися, — з надією подумав Кирило. — Я ж так боявся, що цю справу Посередник підкинув мені навмисно... Ось він і заявився мені в передсмертному кошмарі. Втім, яка різниця! Насправді то було, чи примарилося, Сашкові про те знати необов'язково. Добре, що — як там він казав? Що кавалерія підтягнулася вчасно!»
До хлопців підійшов лейтенант поліції, високий і досить молодий хлопець.
— Це і є твій Шерлок, Сашко?
— Оцей бовдур? — Сашко недбало кивнув на Холмогорова. Той мовчки закотив очі. — Ну... так! Малий не без здібностей! Дещо він все ж таки вміє! — змінив гнів на милість Сашко. — Кирило, це Мартін, мій армійський приятель. Нині — лейтенант поліції. До речі, Мартін, він тільки що спіймав вам маніяка!
— Майже спіймав, — тихо додав Кирило, кинувши косий погляд на труп професора, що як раз накривали щільною тканиною.
— Неважливо! — Сашко відмахнувся від цього несуттєвого з його точки зору факту. — Мартін, ми домовлялися! Хлопчина заслужив на ліцензію приватного детектива.
— Хлопчина заслужив на гарного прочухана за свою самодіяльність! — заперечив Мартін.
— З цим я сам впораюся! То як щодо ліцензії?
— Що поробиш, домовленість є домовленість! — Мартін знизав плечима. — Ми дійсно твої боржники, Кирило. За цим отруйником бігаємо вже кілька місяців! То ж, чим можемо, допоможемо. А зараз, сідай в машину. Е-е! Куди?! В нашу машину, а не в «бісову тачку»! Чи може, все ж таки краще в лікарню?
— Ні! — Кирило рішуче струснув кучерями. — Краще вже у відділок!
КІНЕЦЬ ТРЕТЬОЇ ЧАСТИНИ
ВИ ЧИТАЄТЕ
Чотири кроки до початку (Шерлокіана)
Mystery / ThrillerЦе історія про детектива, який ним ставати не збирався. Але, якщо ти вплутався в небезпечну справу і раптом помер, а щоб повернутися в світ живих, тобі пропонують нове розслідування, то вибору в тебе насправді небагато. Але що робити потім? З голово...
