Чотири кроки до початку (Шерлокіана)

IV.2. Проблема Посередника

— Ага! — зловісно протягнув Кирило. — Здається, у цього хитруна великі проблеми!

— Він так і буде тут валятися? — Сашко дивився на Посередника так, ніби розмірковував, чи не викотити того у загальний коридор за двері квартири, поки він не прийшов до себе.

— Навіть і не думай, — перервав його роздуми Кирило. — Зараз він — наш клієнт.

— А чого він знову приперся?! — почав виправдовуватися Сашко. — Він же обіцяв залишити нас у спокої!

— А хіба ж ви не покликали мене самі декілька хвилин тому, Олександре? — ображено відгукнувся з підлоги той мерзенним і скрипучим голосом.

Кирило здивовано присвиснув:

— Навіть так?! Ну, ви побалакайте тут поки без мене, а я той... мабуть каву піду зроблю.

— Ти ж ніколи не робиш каву, пацан! — з відчаєм гукнув Сашко йому в спину.

— Тепер — роблю! — долинуло до нього з кухні.

Сашко присів навшпиньки поряд з Посередником.

— То чого ж ви дійсно приперлися, іроде? — лагідно спитав він. — У нас все добре. Без вас.

— А чого ж ви мене тоді покликали, лікарю? — не менш лагідно відгукнувся Посередник, сідаючи посеред коридору, — коли у вас все добре? Чи може — все добре було тільки у вас, Олександре?

— Ви що, нас весь час підслуховували? Не могли заявитися самі? Потрібно було, щоб хтось з нас покликав? Так я не кликав, я сварився!

— Може, ви все ж запросите мене до кімнати? — обірвав його Посередник. — Мені, відверто кажучи, не дуже зручно сидіти на підлозі.

— Добре, проходьте, — позіхнув Сашко, підводячись.

Вони пройшли до вітальні і вмостилися за столом. Посередник обвів іронічним поглядом розгардіяш, що вчинив тут Кирило у пошуках своєї тютюнової заначки. До нього швидко поверталася впевненість, нібито і не він волав про допомогу кілька хвилин тому.

— То що у вас сталося, шановний? — у кімнату увійшов Кирило, тримаючи в одній руці кавник з завареним напоєм, а в іншій — три великі чашки. Детектив аж світився, передчуваючи нові пригоди. А от Сашко — ні!

— В мене, як ви знаєте, — Посередник зняв і ретельно протер окуляри, — дещо нетривіальний бізнес...

— Не треба так здалека, — нечемно перебив Кирило. — Про особливості вашого бізнесу мені добре відомо.

— Він з усіма клієнтами так розмовляє? — вражено повернувся Посередник до Сашка.

— Майже, — кивнув той. — Але зараз він правий. Про ваш бізнес нам відомо достатньо. А особисто мені...

— Потрібно, щоб я забрався звідси якомога скоріше, — іронічно перебив Посередник. — Добре, тоді коротка версія: — Хеміш Хогс зник. Вчора ввечері, просто із власної квартири в Лондоні.

На мить у кімнаті запанувала тиша. Потім Кирило спантеличено спитав:

— Хто в біса такий цей Хеміш Хогс?

— Якщо б ви дали мені почати спочатку, ви б знали!

— А не з початку?

— Це той, хто повинен зайняти вакантне місце найкращого детектива всіх часів, — невинно повідомив Посередник.

— Тобто... моє місце?! — ошелешено перепитав Кирило.

— Чому це — твоє? — скинувся було Сашко, але марно. Втрутитися в холмогорівську драму не вдалося.

— Я не зрозумів, ви що конкурсний відбір вирішили влаштувати? Ви геть подуріли, чи що?! Це я... Це ж я...

— Що — ви? — круглий нахаба відверто насолоджувався ситуацією. — Ви, наскільки я пам'ятаю, наказали мені більш не з'являтися на очі, і прийняли рішення повернутися до свого нудного повсякденного життя.

— Я вирішив?!

— Ми вирішили, — знову встряв Сашко. — Вірно, все так і було. Але ж ви не заспокоїлися, так? Приперлися сюди, щоб зваблювати пацана скаженими пригодами і нечуваними загадками. Так?!

— Ні! — Посередник знову прилаштував окуляри на ніс. — Я вже знайшов іншого кандидата, я ж вам сказав! Але, розумієте, — він розвів руками, — він зник.