Вигнанець. На Чужині

Розділ 16. Чотири Капітани.

Колись Затока Воронів славилась своїми морськими вовками. Навіть на січ доходили чутки про піратів, котрі грабували галери, що перевозили статки, як не самого султана, то хоча б наближених до нього візирів.

Тепер кораблів не набралось би й десятка. А чинних капітанів було всього четверо. І всі були в піратській раді. Гро-Мор, що зовсім недавно зайняв пост, сидів з краю стола. Його коси були заплетені в одну гулю, а чорні очі пронизували Мамая наскрізь.

- Ти добре подумав? — пам'ять вкинула Мамаю їх останню бесіду.
- До біса тебе і твій корабель!

Їх тоді ледь розтягли. Для Мамая це була остання крапля. В каюті виявилась дівчина. Молода, ще зовсім юна. Інколи Мамай гадав, як вона виглядає, але її образ не бажав приходити в чіткій формі. Він запитував себе, що було б, не вистріли Мамай тоді.

Але він не знав. Час не повернути назад.

В темноті не було видно. Козак заспокоював себе, що це просто була міра застороги, що він не бачив, прийнявши її за нападника.

Але це не допомагало. Постріл все ще гудів в його голові. Куля розривала нерви, подразнювала мозок, давила свинцевим тягарем на сіру речовину. Хотілось кричати, але не було сил. Очі самі наливались кров'ю, руки тряслись. Мамай не знав, що одним пострілом він вбив двох.

Зараз Гро-Мор мовчки спустошував його поглядом. Дикун Лео радітиме, коли дізнається, що проти Мамая вже один голос.

Він похилив голову перед рештою. Фаринг, Арес і Ярило не виявляли таких емоцій, як Гро-Мор. Досвід давався в знаки. Хоч вони сиділи за столом з картами та паперами, в золоті — насправді вони давно вже нічого не контролювали. Як взагалі можна контролювати збіговисько розбійників, злочинців та вбивць?

В Затоці Ворона давно не було порядку. Не чіпали лише тих, хто міг платити й відстрілювати у своїх закладах дешпетників. Як от пані Сафо, Дикун Лео та Хаграст. Порядок був лише на їхній території. Решта давно б перегризла одне одному горлянки, і Мамай досі не розумів, чому цього ще не сталось. На січі теж не було обов'язків, але там було почуття братерства, вірність Гетьманщині, любов до отамана. А що було в них, крім любові до грошей та наживи?

- Про тебе ходить лиха слава, Мамаю! — почав Ярило.

Ледь молодший за Мамая, блідий з орлиним носом та ясними блакитними очима. Ярила можна було б назвати красивим, якби не вкрите синіми татуюваннями лице. Він завжди намагався бути привітним і всміхався навіть тим, кому за його наказом перерізали горлянку.

— Гро-Мор розповідав, що ти придумав, як втекти з рабства й уникнути кораблі яничар. Хитрість ознака капітана...

- А ще безжальність, а не розпускання шмарклів, через кожну спідницю, що потрапила під кулю! — хмикнув Гро-Мор.

Лисий, масивний пірат з поглядом стерв'ятника та круглими рисами обличчя зареготав. Фаринг ніколи не подобався Мамаю. Особливо його бісило перекидання одного з численних перснів між пальцями.

Казали, він любив трощити черепи голими руками, або гарматним ядром. Він не відрізнявся розумом, але активно торгував з Шафо, привозячи в її бордель захоплених жінок.

- Капітан має бути воїном. — хоч Арес говорив тихо, але його чули усі.

В кімнаті повисла тиша. Арсен глянув на Мамая єдиним вцілілим оком. Він, здавалось знайшов цікавіше заняття у вигляді розглядання люльки, але скоро його погляд обвів всіх навколо.

- Я старий. — почав він. — Для пірата мати сивину, як в мене, неприпустима розкіш. І старий я не просто так. Тож, якщо комусь цікаво, то я за прийняття Мамая в раду капітанів. Нам потрібні воїни, а якщо у воїна голова на плечах не лише для шапки, то такі нам більш ніж потрібні. Наша справа близиться до кінця. Ми вже не наводимо такого страху, як колись. Мамаю, щоб ти зробив, бувши на моєму місці?

Козак задумався. Він насправді знав, що б зробив, але не знав, як це сприйме Арес. Обвів поглядом всіх присутніх, чекаючи, хоч якоїсь підказки, але всім присутнім раптом стало не цікаво. Здавалось, кожний був зайнятий своїми справами.

- Почав будувати більше кораблів.

Арес хитро всміхнувся. Мамай зрадів, що вчасно прикусив язик і не видав щось: навів би дисципліну, змусив би піратів згадати, хто вони такі. А кораблів мало не буває. Безпрограшний варіант.

Арес встав. Решта повторило за ним. Він обвів усіх поглядом і підняв кубок.

- За нового брата! — гаркнув він.
- За нового брата! — неохоче підхопила решта.