Ми приїхали на базу і до Дареєна зразу ж підбіг один із людей.
-Дон, був напад на плантації, хотіли підпалити,але наші швидко зреагували
Через ще декілька хвилин підбіг збентежений, знервований Леон.
-Дон...дон!
-Говори!
-В аеропорту Палермо бомби. Кучу людей і заплановані шість рейсів
-Блять! Чорт!
Дареєн почав метушитися,його обличчя стало холодним і жорстоким. Погляд став кам'яним, брови звузилися, піджав губи.
-Скільки на цей час в нас є людей?
-Більше 30 тисяч плюс запасні батальйони
-Я з людьми поїду в аеропорт
-Я з тобою!
Але Дареєн схопив мене за зап'ястя
-Еріка,ти нікуди не поїдеш
-Те що ми з тобою зустрічаємося,не означає що в мене є привілеї . Я все ще солдат батальйону. Я почала свій шлях з Девідом тому я поїду.
-Еріка,я не готовий тебе втратити. Прийдеться я тебе прикую до батареї.
-Еріка я сам тебе нікуди не візьму
-Послухай,я хочу бути корисною. Я не буду просто сидіти і спостерігати. Дареєн,зрозумій я сама обрала таке життя. Мені приходилося і не в такому брати участь.
Я вирвала руку і стала поруч з Девідом.
-Я хочу бути корисною. Ми деактивуємо бомби і повернемося в повному складі
Дареєн довго мене переконував ,але кінець кінцем я сіла поруч з Девідом. За нами їхало ще 8 машин з людьми.
Ми приїхали до аеропорту. Я підійшла до рецепшину,повідомила про ситуацію. Людей і працівників почали евакуювати.
-Скільки бомб?
-8 бомб.Одна на першому,дві на другому,дві на третьому і три на четвертому.
-На злітній смузі,в літаках?
-Не має!
-Добре, ведіть саперів. Скільки в нас часу?
-Півтори години!
Лише сапери взялися за роботу звідкілясь повибігав натовп Морі. Їх була тьма.
-Так!щоб не було всіма силами обороняйте саперів. А ви не відволікаючись знешкоджуйте об'єкти!!!
Почалася справжня м'ясорубка. Боротьба, перестрілки. Цивільних,що не встигли покинути аеропорт взяли в полон.
Ми з Девідом присіли під сходами,стараючись зв'язатися з Лукою.
-Лука, подбай, щоб всі в'їзди в Сицилію були заблоковані. Щоб не проникли поліцейські та особливо журналісти
-Добре. Як у вас ситуація?
-Засідка...
🦖❤️
