-Еріка, сонечко, тримайся, будь ласка, тримайся. Я витягну тебе!
Дівчина усміхнулася. Не єхидно, зухвально,а щиро і любляче.
-Вибач,все ж таки я не готова переступити через тебе,я кохаю тебе...і завжди кохала. Я обманювала себе,але не змогла обманути.
Вона знову усміхнулася і почала відпускати руку. Долоні спітніли і почали висковзувати.
-Ні!!!Ні!!!Ні!!!!
Руки роз'єдналися і вона полетіла вниз. В її очах не було страху, жалості лише блищали сльози. Я бачив на власні очі як вона впала спиною на бетон, як полилася кров, заплямовуючи руді коси.
Я різко зірвався і побіг на низ. Її тіло лежало паралізовано,але груди ще рухалися.
Я підняв її голову, поставивши на коліна.Вона почала кашляти кров'ю.
-Чшшш!
В мене тряслися руки, трясся голос, очі бігали, сльози котилися.
-Я не цього хотів. Я лише хотів повернути наші відносини. Повернути ті моменти...щасливі...наші моменти. Я сумував за тобою...
Вона скривившись від болю, підняла руку і поклала долонь на мою щоку, ветераючи сльози.
-Все ж таки я слабка...(і тут я пожалів про свої слова, щоб вона відчула себе слабкою)я не можу завдати тобі фізичного болю...та й за моральний я відчувала себе жахливо. Мені хотілося повернути все назад...до тебе...жити щасливо, створити справжню сім'ю, якої в нас обох не було...але завжди себе пересилювала...хотіла бути на рівні з тобою...але я жалію за все...я....кохаю...
Вона видала ще кілька хрипів і очі стали скляними,а грудна клітка перестала підійматися.
-Еріка...я ніколи на тебе не злився...я готовий був чекати поки ти повернешся. Я хотів лише налякати...але не...не...не...щоб ти...ось так...
Хлопець притис її до себе, ридаючи. Він почав кричати не луцьким і не тваринним голосом. Це був голос людини,яка втратила все. Залишилася пуста в середині і самотньою в цьому велетенському світі.
Він не хотів вже Сицилії,не хотів сімейства,не хотів життя.
До чоловіка підбіг зляканий і збентежений,Леон.
-Леон...
-Дон...
-Мовчи!Код від сейфа 26069188(дата нашого весілля і дата нашого народження) Дальше розберешся
-Для чого мені це, дон?
Хлопець взяв до рук пістолет і вистрілив у скроню.
Двоє людей лежали без рухомо. Чоловік притис до себе жіноче тіло зі всієї сили так вони і застигли на віки . Закінчилося велике правління, найвпливовішого дона Коза Ностри і розпочалося велике кохання двох людей на тому світі.
Після гучних криків і вистріла бійка між людьми двох сімейств зупинилася. Десятилітнього і зовсім молодого. Всі зупинилися. Після смерті двох лідерів всі об'єдналися, почали допомагати один одному підводитися. Об'єдналися в одне ціле. Було не до суперечок,не до бійок.
В цей момент померли двоє і об'єдналися тисячі.
В сейфі знаходилися документи в яких все майно і наступництво передалося Леону.Серед всіх документів знаходилася невелика синя тека. В ній було доручення від Еріки,де все майно теж було задокументовано на Леона. Як воно там опинилося?Чи планувала вона наперед покінчити з життям? Звідки знала пароль? І досі залишається загадкою.
Пройшло 10 років
-Дон
-Так,Кліо
Леон сидів за столом, переглядаючи документи
-Що з бандою Вавелона?
-Вони на допитувані. Але є одна дівчина...
🦖❤️
Ну ось і все!
Майже рік праці,тисяча змінених сюжетів ...і в кінці кінців получилася ця історія. Можливо,трішки сумний кінець,але великий початок😉
Ну ладно,в кінці я сама трішки сплакнула. Вжилася в роль і переживання героїв.
Надіюся,вам сподобалося!Дякую,динозаври!
