Соловей гучно співав,
Хтось обітниці кричав.
Дурні мріяли аж доти,
Доки не стали шкодувати.
Шарпав шторм чиєсь плече,
Шторм волосся ніжно пестив,
Хтось із них та й вірив...
За пір'я па́вітер схопив
Невдаху музиканта, коханця лісу,
Поніс за небокрай далеко
Ген до солодкого мису.
Врешті сльози потечуть спокійно,
І у дощ таки метаморфують,
Всотавши їх, ті проростуть -
Клени, буки та дуби,
Змоловши камінь в порох,
І бруківку встелить теплий мох...
Ще теплою рукою мрійник
Свій залишить в пісні дотик,
Щоби краяти серце твоє,
Аж до вою в кулаці стискати.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Clipped Wings
Poetry(Одного разу, однієї ночі) Хтось знайде собі прихисток тут, А можливо, звільниться від пут. Підрізані покоління крила Ще й ланцями зв'язані безсилля.
