хоч нам, мабуть, світанок
ніколи разом не зустріть,
либонь, до кінця століть
друзями стали, немов із казок.
та згортає ці дані в сувій
віроломний час, чародій.
немовби прощаючись,
пестить рукою стелаж,
де сувій покоїтиметься наш,
там, де мрії чиїсь не збулись.
історія бережеться уже не одна,
там, де наша спочине, сумна.
на небі встеливсь оксамит,
до ранку лишилась лиш мить.
чи то сміх, чи то ранок
світла пролив серпанок.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Clipped Wings
Poetry(Одного разу, однієї ночі) Хтось знайде собі прихисток тут, А можливо, звільниться від пут. Підрізані покоління крила Ще й ланцями зв'язані безсилля.
