а печалі знову вперто не забуті,
принесені безчесно в жертву люті.
гіркі припливи стерли серце, і душа -
чорна, як згоріла груша...
і не все, ще цілий сад вогонь пожер,
божевільне полум'я посилив вітер.
а громовиця плакала, тушила,
і поділася кудись її вся сила.
ще не розвіяний увесь, але промок,
та жар не потривожить морок...
і в степ повіє чорним мором
терпкий попіл з сивим громом.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Clipped Wings
Poetry(Одного разу, однієї ночі) Хтось знайде собі прихисток тут, А можливо, звільниться від пут. Підрізані покоління крила Ще й ланцями зв'язані безсилля.
