Clipped Wings

до неба

Тягаря потягнути не зможу,
Яким життя нагрузило сповна.
Я сплюндрую погоду погожу,
Перехиливши цю чашу до дна.
Нехай і не зможу зробити,
Чим марив, що мріяв, що хтів,
Руки німіють цю чашу тримати,
Не вип'ю я більше цих літрів.

Розсіятись там, де вітрові воля,
Зливою впасти на землю,
Щоб такою, я хочу була моя доля,
Ніж рух безкінечний в імлу.
Мати спокій я хочу, мов яр після зливи,
Як роса на пурпурі сливи.
Та спливають роки, я все втрачаю.

За сонце були яскравіші
Посмішки смаку як отрута.
За обов'язок мав скуштувати
Гірких напоїв скромний сомельє.
Вона їла наші кубки і чаші,
Вона їла мої посинілі вуста,
Такі пристрасні і гарячі,
Цілунки хтиві пекучі.
Я їв ваші щирі усмішки,
Поки ви пили антидоту.

Так не хочу із вами прощатись,
Тихенько бринькнула віоліна.
Щоб не бігти, я ледве тримався,
Навпростець - до Сатани на коліна.
Від обіймів ваших я палаю,
Саме так пече, як зняти шкіру.
Від полум'я цього я побілів
Мої сльози стали парою.

Ми уламки підмітаємо того,
Що бездушно розтоптане було...
Слова всі сказані злетіли вітром,
Слова всі сказані текли водою талою;
Я злечу до неба гірким прахом
Того, що обіцяли буде дружбою.
Розтали снами, стали гаривом,
Я так за них хапався.

Тягаря потягнути не зможу,
Яким життя нагрузило сповна.
Я сплюндрую погоду погожу,
Перехиливши цю чашу до дна.
Нехай і не зможу зробити,
Чим марив, що мріяв, що хтів,
Руки німіють цю чашу тримати,
Не вип'ю я більше цих літрів.

Я в мареві блукав, шукав щось цілу вічність,
Та що існує лиш у снах, не доторкнутися рукою.
Я блукав у світі, в подорожнім пилі,
Плекав я, що було лиш грою.
Най без крил приречений упасти,
Як вві сні, я хочу полетіти.

Так спиться п'янко в терпких мріях,
Так м'яко спиться у безглузді.
Шепочу тихо, сон це репетиція,
Ми не готові до прем'єри.
Тягаря потягнути не зможу,
Яким життя нагрузило сповна.
Я сплюндрую погоду погожу,
Перехиливши цю чашу до дна.