Гра

II. Глава 23

-Не наближайся.

-Чому ж?

-Бо я не знаю хто ти.

Тео оцінював поглядом дівчину, яка щойно з'явилась перед ним.

Темна шкіра, дреди, зібрані у хвіст, усмішка на губах. Вона була високою, здається навіть дещо вищою за самого Тео, а її комплекція показувала, що у спортзалі вона далеко не просто гість.

-Захищаєш її? - Невідома кивнула на Лілію, яка прямо зараз була поза зоною доступу.

-Так.

-І що ж вона робить?

-Намагається витягти нас з того болота, у яке ми влипли.

Дівчина вальяжно підійшла і простягнула руку Тео:

-Мені подобається така мотивація. Можемо спробувати подружитися.

Тео не спішив відповідати на таку вигідну пропозицію.

-Хто ти?

-Нура. Це все, що тобі варто знати.

-Хантер.

В її очах з'явилось захоплення.

І, коли їх руки вже майже зустрілися, між ними пробігла іскра.

-Упс. Здається, моя маленька диверсія на тебе не подіяла.

Тео вперше лукаво посміхнувся:

-Я можу дати тобі кілька уроків.

Він перехопив її руку.

Електрика проти електрики.

У них обох один елемент.

Удар, і вона вийшла із захвату.

Руки Тео охопила напруга. Між двома розкритими долонями проносилися заряди.

-В повітрі запахло озоном. - Нура володіла сильним енергетичним полем. Її волосся піднялося, а на кінчиках пальців промайнули іскри.

-Не зачепи Лілію в ході сутички.

-Старатимусь поважати останнє бажання суперника.

І вони зіткнулись.

***

Анна Альк всміхнулась.

-Я маю достатньо сили для боротьби з тобою.

Світло осліпило Моніку, і вона була змушена відступити на крок, відпускаючи суперницю.

-Я вижила навіть незважаючи на смертельну небезпеку. І я не дозволю навіть тобі, недосвідчене дитя, розмовляти зі мною зверхньо. Бо тепер у мене є сила.