Гра

I. Глава 4

-Алексе. Алексе! Де ти? Скоро почнеться друга пара!

Ці слова розірвали той маленький світ, у якому були двоє героїв.

-Гадаю, нам потрібно повернутися до реальності.

-Ех, ти права. - Алекс явно не хотів це робити. - В коридорах університету ми повинні поводитися​ як і раніше?

-Ти кажеш так, ніби щось змінилося.

-Ну, я вважаю те, що ми можемо спокійно поговорити, уже велетенською зміною.

-Алексе, ніхто не повинен дізнатися, що ми союзники, ти зрозумів? Ніхто! Якщо це станеться, все кардинально зміниться. Не забувай, що команду завжди можна розпустити.

Лілія розвернулась і пішла.

-Хах. Ну чому вона завжди така холодна? Невже не розуміє, що я... - Він запнувся. - Цього краще не промовляти вголос.

***

-Дивіться, дивіться, це вона!

-О боже, невже вона тут?

В одній з аудиторій університету.

-То це вона? Сама Королева льоду зі мною на одній парі! - Якась дівчина ледь не стрибала від радості.

-Ох, я так хвилююсь.

-А, може, мені заговорити з нею? - Несміливо промовив один з хлопців, що перевівся зовсім нещодавно.

Не встиг він і завершити речення, як вловив на собі безліч насмішкуватих, ненависних та жалісливих поглядів.

-Намагаєшся клеїтись до неї, новачку? Ти що, безсмертний?! Тобі влетить по перше число, потім рік встати з ліжка не зможеш. Вона ж не тільки розумна та красива дівчина, вона ще й розумна та красива фехтувальниця. А це вже зовсім інша розмова. - Один з друзів бідного хлопця похлопав того по плечу.

-Ага. До того ж, - продовжив інший, - Всі, хто намагався з нею заговорити, отримували тільки холодний погляд у відповідь. І це лише у випадку, якщо ти справив непогане враження. В іншому ж разі... - Хлопець скрушно похитав головою.

-То вона узагалі не має ні друзів, ні знайомих? - Новенький уже почав трястися від страху, але зважився на ще одне питання.

-Вона має фанатів. Їй достатньо, я гадаю. Половина університету її фанати.

-А...

-Не треба, я знаю, що ти хочеш спитати. Інша половина університету - фанати Джокера.