Гра

I. Глава 15

-Хто ви? Навіщо була влаштована 'Гра'?

Восьма скептично подивилася на Лілію.

-Ти ж прекрасно знаєш, що я не відповім на такі питання.

-Наскільки ви сильні?

-Тобі зарано про це турбуватися, ти навіть свого першого заклинання ще не вивчила.

-Я щойно сперечалася з якоюсь вищою істотою. Страх почав з'являтися з запізненням, але він вже тут, тому я і питаю. Ти можеш вбити мене прямо тут?

-Ну, взагалі, це ілюзія, і ти ніби як спиш, тому саме тут я тебе вбити не зможу.

Лілія зітхнула з полегшенням.

-Але це не значить, що я не можу просто покинути ілюзію і закінчити існування твого беззахисного сплячого тіла.

Лілія здригнулась.

-Ти спеціально знущаєшся наді мною?

-Так, є трішки.

-Раніше. Ти прикидалась? Піддавалась? Ти легко могла відповісти на всі мої звинувачення, але не стала цього робити.

-Крім здогадок у тебе нічого не було, але ти таки здогадалась про мою сутність, а раніше це не вдавалося нікому. Тому я вирішила не сперечатися.

-Але грала налякану овечку до кінця.

-Намагалась перевірити твою впевненість в собі.

-Я все ще не до кінця повірила в це. Розум знає, що я права, а серце ніяк не прийме той факт, що я отак от легко і просто розмовляю з... не знаю з ким, але з кимось дуже сильним.

-З нас усіх я найбільше прив'язана до людей, тому це не дивно. Якби ти почала показувати свій характер допустимо перед Третім, то одразу ж стала б попелом.

-Аж мурашки по шкірі побігли, хоч це й ілюзія.

-Я майстер своєї справи. - Посміхнулася Восьма.

-Ти представилась як Сара. Такий гравець і справді існує?

-Ще й як. Сара Альфор - іспанка. Посідає 7 місце у рейтингу гравців.

-Гречка... - Лілія закотила очі. - Вона справді так себе назвала?

-Якщо чесно, то ні. - Восьма відвела погляд. - Система... система прагне подавати відомості гравцям їх мовою, а тому часто перекладає навіть імена гравців, хоч це і неправильно. А, раз я тільки прийняла образ Сари, система ще сильніше обмежувала мене, надаючи перевагу гравцеві. Саме тому Альфор вона переклала як...