Гра

I. Глава 14

Сара здригнулась.

-От знаєш... Все було надто очевидно. Саро, ти сказала, що твій елемент - земля, і ти можеш відчувати чи попереду тунель, чи глухий кут. Але, наскільки я знаю, лабіринти побудовані трішки інакше. Тунель може повернути назад і привести гравців на початок. Тунель може розділитися на безліч пов'язаних між собою проходів, жоден з яких не приведе до виходу. Так, все це можливо передбачити тією силою, про яку ти розповідала, але у мене питання: який у неї ліміт? Ти поводилась так впевнено, ніби знала весь лабіринт напам'ять...

Лілія говорила ввічливим і спокійним тоном, одночасно наносячи удари нескінченним ліанам навколо. Вона бачила шоковане обличчя Сари.

-Я... я... я справді сильна. - Схвильовано пролепетіла Сара. - Ліміту немає!

-Ой-ой-ой. - Зітхнула Лілія. - Будь-яка сила має свій ліміт, але я не буду наполягати. Тоді у мене є ще одне питання. Тунель може не закінчуватися тупиком, а наприклад вести у правильному напрямку, проте супроводжуватись купою небезпек і перешкод. Як ти могла кожного разу обирати саме той варіант, у якому все було надзвичайно спокійно? І ти попередила мене про пастку та ліани. Звідки ти знала?

-Ліани - це теж земля!

-Ліани, які я тут бачу, - це в'юнкі дерев'янисті рослини. Найчастіше такий вид можна зустріти в джунглях, до речі. І, якщо я не помиляюсь, серед елементів, список яких люб'язно представила система, було дерево. Ще доводитимеш мені, що ліани - це земля, чи можна переходити до наступної теми?

У відповідь Лілія отримала лиш мовчання.

-Прекрасно. Знаєш, мені ще й так пощастило. Отримати напарника, який ідеально підходить для даного завдання, - мрія, що стала реальністю. Гадаю, більшість гравців на моєму місці просто слідували б за тобою без зайвих слів, але ті, які почали б сумніватися, вчинили прямо як я. І картина маслом - людина, якій ти не довіряв, рятує тебе від небезпеки практично пожертвувавши собою. Тут люди діляться на два табори: альтруїсти та егоїсти. А вибір, що його дає система, лише підштовхує до обрання однієї конкретної сторони. Цікаво, правда?

-Я... не розумію про що ти говориш...

-Тобі не здалося, що цей лабіринт якийсь дивний? - Лілія проігнорувала Сару і розчавила одразу кілька ліан. - Правила. Правила, які не відображають основної суті гри, але чітко дають зрозуміти, що команда діє як одне ціле і свого напарника потрібно захищати. А ще мене здивували закриті функції. Кожна з них відповідала за зв'язок з гравцями. Знаєш... Я б зрозуміла, якби неактивними були ті функції, що дали б неймовірну перевагу у даній ситуації. Але чим той факт, що я ще раз гляну на рейтинг гравців, допоможе мені пройти лабіринт? Плюс, ми жодного разу не зустріли інших гравців. Спочатку я думала, що причиною для цього стала ти, Саро. Ти, яка завжди обирала правильну дорогу. Я навіть на секунду припустила, що ми справді виграємо. Але, судячи з усього, що я сказала раніше, ця гра і була розрахована на одного гравця. Ми просто не могли зустріти інших, правда ж?