Чаклунка

Чаклунка 16-розділ

Я відчинила двері...
В квартиру зайшла довго волосса жінка. Вона пильно дивилась на мене і щось собі шепотіла. Роздивившись її я промовила:
- Доброго дня !
- Доброго ...Саллі!- відповіла вона.
Почувши своє ім'я я здивовано запитала у жінки:
- Хто ви така? І звідки вам знайоме моє ім'я?
- Дівчинко ,як ти виросла! А я пам'ятаю тебе ще крихіткою. Саллі...тобі справді йде це ім'я.
- Джулі ц-це ви ?-тихо промовила я.
- Так, дівчинко !- відповіла вона.
З кімнати вибіжав Люк. Він дивився на мене і потім перевів погляд на неї:
- Міс Джулі ви саме в часно!-промовив брат.
Я з подивом дивилась на них . В їхніх очах були іскри і на вустах з'явились посмішки:
- Сестро ця жінка допомогла мені і Маї відшукати свої сили. І я вдячний їй . Також вона згідна допомогти тобі.
Подумавши я відповіла ,що потребую у її допомозі ...
Узявши мене за руку Міс Джулі промовила кілька слів і ми обидві опинились у світлій кімнаті,яка здавалась дуже затишною. Розгублено подивившись на неї я вирішила запитати :
- Чому ви їм допомогли відшукати сили?
У відповідь вона мовчала і тому я щераз запитала у неї питаня.
- Одного разу я познайомилась з твоїм батьком і вперше закохалась у нього. Його блакитні очі зводили мене з глузду, а посмішка була такою ніжною, як квітка, яку хотілось бачити щодня. Але він нічого окрім дружби не відчував до мене і єдиною дівчиною ,яку він покохав це твоя мати...
Я часто слідкувала за тобою й Люком у дитинстві і тому покохала вас. І коли ви виросли я прагнула,щоб у вас з'явились могутні сили ,такі як у ваших батьків і ніхто не міг вас скривдити - з сумом відповіла Міс Джулі.