Чаклунка

Чаклунка 22-розділ

Прокинувшись я побачила Бена.
Він сидів на стільці і дивився у вікно.
Кімната була темною, тому я неодразу зрозуміла який зараз час...
Вставши з ліжка я прагнула втікти. Як раптом хлопець схопив мою руку і поглянувши на мене сказав :
- Доброго ранку принцесо !
Відштовхнувши його я промовила:
- Де я знаходжусь?
Обійнявши мене Бен відповів :
- У моєму будинку ! - і вийшов з кімнати.
Я попрямувала за ним.
Його будинок був величезним і дивним. Кожна кімната була темною і вікон майже не було.
Прийшовши на кухню ,він запропонував мені поїсти. А я подумавши погодилась тому що була голодною...
Кілька хвилин ми сиділи й мовчали . Тоді хлопець сказав:
- Ти пам'ятаєш ,що відповіла мені коли я запитав чи ти боїшся мене?
- Таак . - відповіла я.
Вставши з стульчика він підійшов до мене і прошепотів у вухо:
- Ти хотіла дізнатись хто я такий... Тому ти поживеш у моєму будинку і відповіді на свої запитаня дізнаєшся .
Від його слів по моїй шкірі пішли мурашки.
Я вибігла з кухні і добігла до коридору. Як раптом впала і відчула біль . До мене підбіг хлопець і подавши руку промовив:
- Ти нікуди не втічеш! Я зачаклував будинок і тому він не випускає тебе. А як спробуєш знову втікти то відчуєш силу моїх чар.
Я сіла в кутку і почала плакати. Бен взяв мене за лікоть і голосно крикнув:
- Дурне дівчисько ,йди у свою кімнату ,а то буде теж що із Томасом !