Чаклунка

Чаклунка 28-розділ

Наступного дня , ще зрання я пішла робити водні процедури.
На кухні була Мая . Вона готувала сніданок і тому я люб'язно погодилась їй допомогти.
Ми вирішили приготувати бліни . Запах розійшовся по всьому будинку і тому ми не помітили як хлопці уже були на кухні:
- Доброго ранку дівчата ! - посміхнувшись сказав Люк і Томас.
Ми з подругою привітались і приготувавши бліни ,подали їх за стіл.
Поснідавши ,брат з Маєю поїхали в магазин за продуктами ,а я з Томасом залишились прибирати у будинку.
Спочатку я помила посуд ,а хлопець пропелисосив у вітальні. Потім ми поприбирали на другому поверсі. Час швидко пройшов ,що ми аж не помітили ,як друзі вернулись з магазину.
Через кілька годин ми вирішили піти у ліс на пікнік. Взявши з собою деякі продукти ,ми вийшли з будинку.
Ми не довго шукали місце для пікніку і побачивши невеличку галявину ,вирішили зупинитись на цьому виборі.
Хлопці розпалювали вогнище ,а я з Маєю розкладали їжу. Тоді я вирішила дечім поцікавитись в дівчини:
- Скажи , а як ви мене знайшли ?
- Ми дуже хвилювались за тебе. Згадували місця де міг бути Бен. Але приїжджавши туди ми завжди помилялись . Через деякий час Люку зателефонувала якась дівчина і повідомила ,що ти знаходишся за містом ... - відповіла подруга.
Я була здивована почувши її слова. І прагнула дізнатись ,що за дівчина йому звонила.
Поївши, я вирішила прогулятись по лісу .
Я довго гуляла і думала над її словами й навіть не помітила ,що заблукала. Уже через кілька хвилин я була впаніці і голосно кликала на допомогу...
Сонце вже помаленьку заходило , а я ще досі блукала по лісу . Я вирішила присісти на землю, адже була дуже втомленою .
Як раптом в кустах щось зашелестіло і я від подиву аж підскочила:
- Хто тут? - промовила я .
Через кілька хвилин з кустів вийшло маленьке вовченя. Я з подивом дивилась на нього і ніяк не могла наважитись підійти:
- Привіт ! - проричало воно і підбігло до мене.
Спочатку я була здивована почувши це від тварини і нічого не відповідала ,але поміркувавши вирішила дещо спитати:
- Тии умієш розмовляти?
- Так ... Я Гуфі ! А як твоє ім'я? - запитувало вовченятко.
- Ааа я Саллі . - розгублено відповіла я.
- А що ти тут робиш? - сказало воно.
- Я гуляла з друзями і заблукала . - промовивши я розпочала плакати.
- Не плач , давай я спробую допомогти тобі дійти додому. - втішав мене Гуфі.
- Я буду тобі вдячна за це. - відповіла я.
Ми дійшли до мого будинку за кілька хвилин. Я подякувала вовченятку і вирішила запитати ,як він знайшов мій дім ,адже я йому не розповідала де живу. Та коли повернулась то Гуфі уже не було...