30-розділ

1.5K 86 7
                                    

Я бігла по лісу тримаючи когось за руку. Була чудова погода і сонце тільки виходило. Передімною з'явилась вовчиця. Вона ричала на хлопчика який тримав мою руку.
Через кілька хвилин він побіг за нею. А я щосили кричала до нього:
- Зупинись !
________________________________
Цей сон уже сниться мені кілька днів . Я одразу зрозуміла що тією вовчицею була мама Гуфі,але ким був той хлопець ?
Над цім питанням я міркую щодня. Хоча жодних варіантів не маю...
Я сиділа у кімнаті і слухала у вікні спів птахів. Це була дивовижна мелодія ,яка звучала зрання.
У кімнату зайшла Мая. Вона була єдиною людиною якій я змогла усе розповісти про Томаса і дивний сон. Посміхнувшись вона запитала :
- Ти ще злишся на нього?
- Напевно ні.Але що на Томаса найшло і чому він досі не вернувся після того дня... - відповіла я.
Притулившись до подруги я розпочала плакати, а вона витирала мої заплакані очі і щоразу промовляла ,що хлопець повернеться і зможе усе мені пояснити.
Мая вміє бачити майбутьнє і тому я злегкістю повірила у її слова.
На наступний день до нас мала приїхати Міс Джулі. Поприбиравши у будинку і приготувавши смачний обід я одягла джинсові шорти і вільну футболку. А волосся розчесала у хвіст. Почувши голос жінкі я побігла у вітальню і привітно зустріла її.
Пообідавши ми сіли на диван і з посмішками на обличі розмовляли один з одним. І лише коли ми залишились на одинці вона промовила:
- Ти ще досі кохаєш Томаса ?
- Таак. А що ?- розгублено сказала я.
- Тоді йому потрібна твоя допомога!- відповіла Міс Джулі...
________________________________
Залишайте коментарі і голоси !
Ваша hope *

ЧаклункаWhere stories live. Discover now